Сайт села Губків

Губків – невелике село, а в минулому одне з містечок історичної Волині. Впродовж століть назва населеного пункту неодноразово змінювалась. В джерелах воно фіксується під наступними найменуваннями: Гапків, Губка, Губибор,  Губник, Хрупків. Всі ці назви можнга звести до слова «губа». Тутешній замок на високому пагорбі виступав своєрідною губою в річку.

Губків відомий в історичних хроніках з 1504 р., на той момент в селі вже існував дерев’яний замок – попередник мурованого, руїни якого дійшли до наших часів. Перша письмова згадка про Губків аж ніяк не означає дату його заснування. За даними археологічних розкопок на місці села в ХІ-ХІІІ ст. існувало давньоруське городище.

В епоху Середньовіччя Губків був містечком,  володіли ним Семашки, Даниловичі та Цетнери. В 1700-х рр. Губків вже був у володінні Любомирських – дідичів Рівного. Хоча на цей момент все містечко мало трохи більше десятка димів, але тут існував ще маґістрат, на чолі якого стояв бургомістр та лавники.

Губків зазнав великих руйнувань під час російсько-турецької війни 1708 р. Більшість населення вимерла в наступні роки під час епідемії холери. Основна частина  уцілілих жителів пересилилась на інший берег Случа, де вони заклали містечко Людвипіль (тепер селище міського типу Соснове). Звісно, що частина жителів лишилась на місці, а Губків впродовж наступних століть існував як село.

Ще наприкінці ХІХ ст. Губків був великим селом, де проживало 1500 жителів (зараз майже в 3 рази менше), тут було 2 церкви. Довкола самого Губкова існувало 12 шляхетських осад: Медведівка, Седліска, Промова, Глобучанка, Яновецька, Стара та Нова Гути, Мокре, Мочулянка, Сивки та Левачі.

Період Другої світової війни в житті Губкова відзначився дуже великою трагедією. Від німецьких загарбників жителі села переховувалися разом  із священником в церкві. Храм окупанти спалили разом з живими людьми.

Попри те, що Губківський замок зараз фактично повністю зруйований, але він лишається цікавою архітектурною перлиною не лише Березнівського району, але й усієї Рівненської області. Сама твердиня оповита легендами. Є згадки про те, що в підземних ходах, які ведуть аж до чоловічого монастиря в Маринині (за 10 км. від Губкова) є сховані скарби. Один хлопчина з бідної селянської сім’ї провалився до одного з таких ходів. Він не потрапив в темряву, а побачив посеред коридору осяяного світлом чоловіка. Той  йому насипав цілу пригорщу золотих монет.

Інша легенда  пояснює вже походження назви Соколиних гір, на одній із скал яких і розташований замок. Колись ніби-то в дідича замку була донька, яка була закохана в бідного парубка. Батько був проти цих стосунків і посадив красуню-доньку в найвищу башту замку. Вночі молоді люди перетворювалися на соколів і разом літали.