Сайт селища Олесько

Давнє містечко Олесько знаходиться на галицько-волинському порубіжні. В історичних джерелах замок та укріплене місто під такою назвою згадується з 1327 р. Назву поселення пояснюють народні легенди. За однією з них дівчина Олеся була дочкою Івана Рогатинського і під час нападу ворога нарівні з чоловіками обороняла рідне місто. Інша легенда оповідає про Олесю, яка втікала з татарської неволі. Де падали дівочі сльози, там починали бити джерела. Статус с. м. т. Олесько має з 1940 р.

Перші поселення на території сучасного селища Олеська визначаються II–I тис. до н. е. і відносяться до висоцької та черняхівської культур.

У давньоруський період Олесько могло бути тісно пов’язаним з легендарним містом Пліснеськом. В XIV і в наступні століття поселення з вже тоді існуючим замком постійно стає ареною для міждержавних суперечок. Тут стикалися територіальні інтереси Русі, Польщі, Угорщини, Литви.

За Івана Даниловича, руського воєводи, котрий володів Олеськом з 1605 р. місто стає повністю кам’яним. Та попри це найзначніших руйнувань Олесько зазнало під час війни Богдана Хмельницького. Розруха була настільки масштабною, що місто відбудовувалося понад 40 років. Тільки у 1687 р. Олеську було наново надано Магдебурзьке право та можливість проведення ярмарків і торгів. До міста, щоб стимулювати торгівлю, Ян ІІІ Собєський запросив вірменських купців. XVIII ст. у житті Олеська відзначилося піднесенням українського руху, тут діяло братство.

Австрійські часи не були сприятливими для Олеська. Розвиток містечка почався аж на рубежі ХІХ-ХХ ст. Тимішом і Юліяном Дуткевичем в Олеську було закладено перше на Галичині товариство «Сільський господар». За мету товариство поставило захист інтересів селян, покращення їх життя, вдосконалення технологій. Діяльність «Сільського господаря» спочатку обмежувалася лише Золочівським повітом.

Події двох світових воєн були драматичними і завдали Олеську чималих руйнувань. Містечко зачепили масштабні бої дивізії Галичина, які відомі в історії під назвою Бродівський котел. В 1940–1941 та 1944–1962 рр. Олесько було центром однойменного району.

Олесько відоме як місце народження двох польських королів. Ян ІІІ Собєський народився 17 серпня 1629 р. Завдяки своєму військовому таланту в ролі гетьмана і короля забезпечив для Речі Посполитої спокій на південних околицях країни. 31 липня 1640 р. в Олеську народився Михайло Корибут Вишневецький. Його правління було нетривалим, а йому самому бракувало життєвого і дипломатичного досвіду. В результаті Річ Посполита за правління Михайла Корибути Вишневецького переживала не найкращі часи.

Найбільша перлина Олеська, звичайно, замок. Це – унікальна архітектурна пам’ятка, побудована в XIII-XVIII ст. Із замком пов’язано багато містичних і загадкових легенд. У 1969-1975 рр. замок було ґрунтовно відреставровано і пристосовано під експозицію Львівської картинної галереї. В експозиції сотні творів галицько-волинського іконопису, українського та європейського живопису, скульптури, зокрема, тут багато шедеврів всесвітньовідомого Йоганна Георгія Пінзеля.

Навпроти Олеського замку зберігся комплекс капуцинів. Він орієнтований на сприйняття з боку замку. Комплекс складається з трьох квадратних в плані двохповерхових корпусів. З четвертого боку до корпусів прилягає костел св. Антонія. Капуцинський костел в Олеську чи не єдиний римо-католицький храм на теренах України, де до вівтарної частини добудовано капітул. Перед фасадом костелом збереглися три скульптури: св. Марія, св. Онуфрій та св. Антоній. Всередині і зовні костел мав розписи.

Костел в комплексі о. капуцинів не єдина римо-католицька святиня в Олеську. Троїцький храм датується XVI ст. і був, ймовірно, побудований стараннями Кам’янецьких. Костел зазнавав численних перебудов. Поруч з ним дві восьмикутні каплиці, побудовані в 1625-1627 рр. в честь Матері Божої та Ісуса Христа. Неподалік від костелу давній цвинтар.

Олеська синагога перебуває в руїні. Вона датується другою половиною XVIII ст. з пізнішою перебудовою.