Сайт селища Петриківка

карта Петриківка
Область: Дніпропетровська область
Район: Дніпровський район
Селище міського типу: Петриківка
Населення: 4913 осіб
Поштовий індекс: 51800
Телефонний код: +380 5634
Координати: 48°43'36″ пн. ш. 34°37'59″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 59 м.
Річка, озеро (море): р. Чаплинка
Рік заснування: 1772 р.

Селищна рада

Адреса: вул. Леніна, 71
Телефон: 2-13-84
Факс: 2-14-47

Петриківка… Гарно тут весною, коли зеленіють очерети й осока по берегах степової річки Чаплінки, і неначе білосніжною піною покриваються вишневі сади. Гарно влітку, коли шалено розцвітають в палісадниках квіти і, як зачаровані, повертають до сонця свої головки соняшники. А ще краще в Петриківці восени, коли достигають в садах темно-сині кетяги винограду. Вечорами легкий серпанок туману приховує в балках кущі калини, що пожовтіли, на яких шаріють кетяги стиглих ягід… Як часто ми не помічаємо красу, яка знаходиться поряд із нами! Шукаємо вражень «на боці», подалі від рідних місць. Дивимося із заздрістю іноземні телепередачі і фільми: ось, мовляв, як у них… Адже варто тільки озирнутися – і ми побачимо, який чудовий світ навколо нас.

У Дніпропетровській області є чимало місць, відвідати які варто тим, хто цікавиться історією України та її традиціями. Та і душевно відпочити на природі не перешкодить, тим більш, що прийшло літо, і утомлене тіло просить тепла і сонячного світла. Більшість, напевно, вирушить на моря — ліниво лежати на пляжі і пригощатися пахлавою та мідіями… Проте щоб добре відпочити, не обов′язково їхати в дальні краї. Адже недалеко від дому ви можете знайти не тільки чисте повітря і лісову тишу, але і «перекази старизни глибокої».

Наприклад, в Петриківці вас зустрінуть найсправжнісінькі майстри художнього розпису, що зберігають її секрети із стародавніх часів. Тепер не потрібно, приїхавши сюди на один день, галопом бігти по фабриці декоративного розпису і на ходу розглядати визначні пам′ятки. У селі і його околицях відкрилися 18 садиб, серед яких є оформлені в народному стилі часів козацтва. Відвідавши їх, туристи зможуть повністю відчути атмосферу сільського життя

Однак ночувати в розписаному кольорами і пташками будинку – не єдине тут задоволення. Варто поїхати в сусіднє село, де знаходиться Козацька Січ. Там можна не тільки подивитися захоплюючу гру «Козацькі забави», але й самому прийняти в ній участь і одержати незабутні враження. Коли скачеш на коні по безкрайньому жовтому полю, уявляючи себе козаком з оселедцем на голові і шашкою в руці, серце наповнюється такою любов′ю до рідної України, про яку раніше і замислюватися не доводилося… Після кінної прогулянки можна побитися подушками на спеціальній колоді – помірятися силою і позмагатися в спритності зі своїми друзями, а також постріляти з лука – точної копії старовинної зброї. А ще вас запросять покататися на бричці та покуштувати справжній український куліш.

Багато хто приїжджає до Петриківки, щоб побачити знамениту фабрику декоративного розпису. І її показують, проводять екскурсії по цехах з відвідинами невеликого сувенірного магазинчика, асортимент якого чомусь бідніше, ніж на дніпропетровському вернісажі. В цілому виходить достатньо нудно і якось «по-радянському». А починалося все, як завжди, з легенди. Говорять, жив тут колись козак Петрик. Був він кимось на кшталт народного героя – брав під заступництво збіглих кріпосних з ближніх сіл. У селі, названому його ім′ям, кріпацтва ніколи не було. Люди жили бідно, але вільно, і могли творити. Офіційно ж Петриківка вважається заснованою в 1772 році, коли село було зараховано до казенного державного сектора. Реальним засновником села був кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський. Це його зимівники колись стояли поряд із Петриківкою. Саме в 1772 році жителі села Курилівка, розташованого неподалік, виявили, що їх церкву підтоплює річка. Тоді з дозволу отамана дерев′яний храм на колодах перекотили ближче до зимівників. Так був зроблений перший запис про Петриківку – в проханні Калнишевського до вищого духівництва про освячення церкви на новому місці. Храм цей, до речі, зберігся, хоча «стараннями» нащадків і не у кращому вигляді. Місцеві жителі сподіваються, що розвиток туризму в цих краях допоможе відродити унікальний пам′ятник архітектури.

Кошовий отаман Петро Калнишевській, «батько» Петриківки, був неординарною, сильною особою з яскравою долею: полководець, умілий політик, хороший господарник. Ще восьмилітнім хлопчиком він став джурой – козацьким зброєносцем – і пішов на Запорозьку Січ. Тут його двічі обирали кошовим отаманом. Створивши «економічну базу козацької республіки», Калнишевський допомагав селянам перебиратися на пустинні придніпровські землі. Завдяки його турботам, у дикому степу виросло не одне українське село. Після знищення Запорозької Січі отаман був арештований і відправлений на довічне ув′язнення на Соловки, де провів 25 років. Амністію в′язню дарував Олександр І. Калнишевському на той момент вже виповнилося 110 років, він майже осліпнув, здичавів, але з розуму не вижив. Помер останній запорозький отаман у 1803 році у віці 112 років у Соловецькому монастирі.

Петриківці поколіннями сиділи на місці, за межі свого села виїжджали рідко. Зібравши врожай і виплативши податі, вони шукали можливість заробити. Хто білив і розписував хати, хто стояв у ковадла, хто майстрував бочки і гнув дуги для коней, хто вишивав рушники, ткав полотно, а хто ходив по навколишніх хуторах, особливо перед престольними святами, пропонуючи свої послуги як художника-ізографа. Всім справ вистачало. Втім, самі петриківці себе художниками не вважали. Кожна жінка до свят наново білила хатину і розписувала її новими візерунками, прикрашаючи тим самим свій побут. Особливо досягли успіху жителі Петриківки у виготовленні дерев′яних скринь. Були такі скрині, в яких зберігалися цінні речі, святковий одяг, придане. Вмістилище сімейних скарбів, скриня вважалася запорукою заможного життя. Чоловіки різали їх з липи або горіха, прикрашали фігурними дужками, ставили хитромудрі замки з секретами, а жінки-«малярки», немов змагаючись одна з одною у майстерності, розписували яскравим рослинним орнаментом, казковими птахами і тваринами, а іноді навіть жанровими сценками. Фарби були власного виробництва — найчастіше червоні і зелені; кожна господиня уміла випаровувати їх з трав, злаків і кори дерев або використовувала кольорову глину, яка пластами виходила на поверхню крутих берегів річки. Сама природа, сама історія в цих орнаментах – живописні береги річки Чаплинки, притоки Орелі, розкидані навколо хутора із стародавніми іменами, скіфські кургани, козацькі дороги… Самобутній український декоративний розпис увійшов до історії під назвою «петриківська». Ну, а славу про неї рознесли багатолюдні ярмарки, які збиралися в селі тричі на рік.

— Ярмаркова площа у нас знаєте, яка була? Кілометр на кілометр! — розповідає нам один із майстрів. — На неї потім літаки сідали. Народ приїжджав із самої Росії. Чим славилися ярмарки? Хліб, розпис і вишня – на цих трьох китах і стояла Петриківка. Правда, під час останньої війни багато вишневих дерев пропало, а ті, що залишилися, – вирубали. Люди похилого віку говорили, що не відродиться більше петриківська вишня. А вона не те що відродилася — як танк пре, всі культури витіснила. Дюже міцний сорт, дюже витривалий! Що жара, що холод — все дарма. Сам себе виховав!

А розпис, він як вишня – такий же яскравий, червоний і соковитий. Та і долі у них багато в чому схожі. У 20-х роках минулого століття говорили, що петриківський живопис на межі вимирання, немає, мовляв, у неї живого коріння. На щастя, прогноз не справдився, тому що це мистецтво живе в душі народній. Треба сказати, що довге життя петриківського розпису – заслуга не тільки народних художників. Ходила колись по ярмарках безграмотна жінка, звали її Тетяна Акимівна Пата. Кому настінні панно пропонувала, кому скрині розписні, кухлі, вази, таці. Багато хто її знали і самі зазивали: мені, мовляв, Тетяна Акимівна, треба баян розмалювати, мені — сани, а мені — дугу. Вона нікому не відмовляла, добра була жінка, рідкісного таланту людина. Узори брала з самої природи. А коли в 1936 році в Петриківці дитячу художню школу відкрили, призначили Тетяну Пату її директором. І став петриківський розпис не просто народним мистецтвом, а авторською школою, одним із символів України.

Словом, гарно в Петриківці! Втім, що я вам розповідаю? Їдьте, подивіться самі.

Христина ПЛАХОВА
журналіст

«Експедиція XXI» №6 (73) 2008

Історія активності
Олег
Опубліковано 15 годин тому
подобається
Олег
Опубліковано 1 тиждень тому
подобається
Свєта
Реєстрація
Опубліковано 2 тижня тому
СТОП домашнє насилляСТОП домашнє насилля
Опубліковано 2 тижня тому: Пробація
Світлана
Опубліковано 2 тижня тому: Світлана
Олег
Опубліковано 3 тижня тому
подобається
Олег
Опубліковано 1 місяць тому
«Доброе утро. Вы интересный мужчина и всё правильно говорите, но есть одно но... В таком возрасте не ...»
Олег
Опубліковано 1 місяць тому
 
Олег
Опубліковано 1 місяць тому
 
17 річниця БО"Новий час"17 річниця БО"Новий час"
Опубліковано 1 місяць тому: Пробація
Олег
Опубліковано 1 місяць тому
подобається
Kristalartem
Реєстрація
Опубліковано 1 місяць тому
Руслана
Опубліковано 1 місяць тому
«Давай поспілкуемся»
Олег
Опубліковано 1 місяць тому
подобається
Дні відкритих дверейДні відкритих дверей
Опубліковано 1 місяць тому: Пробація
Олег
Реєстрація
Опубліковано 1 місяць тому
Олег
Опубліковано 1 місяць тому: Олег
Покладання квітівПокладання квітів
Опубліковано 2 місяці тому: Пробація
Вклад у перемогуВклад у перемогу
Опубліковано 2 місяці тому: Пробація
Александр
Реєстрація
Опубліковано 2 місяці тому
Юлия
Реєстрація
Опубліковано 2 місяці тому
Вікторія
Реєстрація
Опубліковано 2 місяці тому
Вита
Реєстрація
Опубліковано 3 місяці тому
Обмеження щодо боржниківОбмеження щодо боржників
Опубліковано 3 місяці тому: Пробація
День донора!День донора!
Опубліковано 3 місяці тому: Пробація
bnBndml2Z2wucHZnbD0zNzJfIyRfU0VHSCskJCQ1MGM0MDM0ZmUyZGYwZjZhYmFlZjZlYThmMjQyNTY3NQ==
більше ▼
Придніпровський Державний металургійний коледж (м. Кам'янське) запрошує на навчання
Спеціальності:
- металургія
- залізничний транспорт
- галузеве машинобудування
- хімічні технології та біоінженерія
- будівництво та цивільна інженерія
- металургія
Навчання безкоштовне. Випускникам гарантоване працевлаштування. Студенти отримають стипендію в розмірі до 1250 грн.

З 1 жовтня 2020 року починаються 6-місячні підготовчі курси. Контактний телефон 4985205690, Євген Володимирович.
відповісти (0)
Срочно требуется кассир-эксперт в ломбард в Петриковку. тел. 74 10 406 890
відповісти (0)