Сайт селища Стара Вижівка

Стара Вижівка – селище міського типу та один з районних центрів поліського регіону Волинської області. Раніше назва населеного пункту фіксувалася як: Вижва, Вишва, Визва. За легендою королева Бонна мала важку хворобу очей і поганий зір. Одного разу вона зупинилася на ночівлю на березі річки біля села Плоцька Вола. Коли вранці королева промила очі, то зцілилися від своєї недуги. Вражена цим дивом жінка вигукнула «Видива». З тих пір і річку і поселення почали називати «Видива», а з часом – Вижва. Ця легенда не відповідає дійсності, оскільки згадки про Вижву є ще з давньоруських часів. Тому походження  назви населеного пункту до цих пір лишається відкритим.  Магдебурзьке право Вижва отримала  1548 р., від 1957 р. має статус с.м.т.

Перші поселенці на місці теперішньої Старої Вижівки з’явлися ще за дохристиянських часів. В давньоруський період тут вже існувало укріплене городище. В літописах під назвою Вишега поселення вперше згадано в 1099 р., впродовж декількох століть Вижва була звичайним селом. За цей час, очевидно, воно потерпало від природніх катаклізмів, воєн і пошестей.

Розвиток Вижви розпочався після того, як його 1508 р. польський король Сиґізмунд І подарував у вічну власність князям Санґушкам. В дарувальному привілеї було зазначено, що князям дозволяється закласти нове місто. Цим князі й скористалися. Чи то географічне положення було невигідне чи з якихось інших причин Санґушки заклали нове місто на протилежному березі річки (тепер це село Нова Вижва). Князі спорудили в новозаснованому поселенні укріплений замок та церкву.

В 1548 р. Санґушко обміняв свої володіння на Вижівщині на інший маєток, а містечко перейшло у власність королівщини. Королева Бонна бажаючи розвинути торгівлю у Новій Вижві, надала привілей на Магдебурзьке самоуправління. Стара Вижівка почала вважатися приміським селом.

З отриманням міських привілеїв у відносно хорошому становищі була лише Нова Вижва, село ж потерпало від панщини і непосильних податкових оплат. Саме тому селяни радо влилися в лави повстанців Національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. Разом з цим війна дуже зруйнувала поселення, наступна люстрація фіксувала вдвічі менше господарств,  ніж напередодні.

Після поділів Речі Посполитої Стара Вижва перейшла у власність іншої імперії – Російської. Простий селянський люд лишився у тому ж самому становищі, до скасування панщини ще було більше, як пів-століття.

Певне полегшення справді принесло скасування панщини. Насамперед люди отримали у власність земельні  наділи і змогли працювати на власній землі. Частина жителів села виїхала в пошуках кращої долі. Наприкінці ХІХ ст. через село пролягла залізниця. Частина жителів почала працювати  при тутешній станції, частина – на лісозаготівлях, які тоді почали масово освоюватися в тутешніх лісах.

На початку Першої світової війни жителів села з наближенням фронту намагалися евакуювати в спокійні східні губернії. Старовижівчанам пощастило менше у порівнянні з жителями інших сіл Волинь – австро-угорські вояки наздогнали валки біженців і змусили селян повернутися. Що не реквізувала російська армія, забрали остаточно австріяки.

Польський період в історії\ селища характеризується відносим розвитком, хоча й зарплатня простих робітників лишалася мізерною. Саме тому тут ширилися чутки про хороше життя в підрадянській України і знаходилося чимало симпатиків комуністичних ідей. В  Старій Вижві був осередок підпільної тоді КПЗУ.

Друга світова майже дощенту зруйнувала село. Впродовж декількох десятиліть тривала його відбудова. В цей період в селі був створений і розвинувся колгосп, було відкрито харч- і промкомбінати. Більшість з підприємств згодом не витримали економічної кризи в Незалежній Україні. Зараз в містечку працює десятки дрібних підприємств, переважно сфери торгівлі.

В селищі збереглася дерев’яна церква Преображення Господнього. В архітектурному вирішенні храм має типові риси для церковного будівництва  волинського Полісся. З  інших цікавих об’єктів в межах села можна виділити природній заказник та місцевий краєзнавчий музей.