Сайт міста Бурштин

Місто Бурштин розташоване при річці Гнила Липа на Івано-Франківщині. До першої половини XVI ст. називалося Новим Селом. Існує декілька версій і легенд про сучасну назву населеного пункту. Народні оповіді пояснюють її бурштиновим намистом якоїсь княжни. Буцімто вона їхала лісом, але кінь сполохався чогось і понісся. Тоді ж княжна й загубила своє коштовне намисто. Довгий час її слуги шукали прикрасу, а за лісовим урочищем звідтоді закріпилася назва Бурштинове. Деякі історики вважають, що поблизу поселення існувала ювелірна майстерня, де обробляли бурштин або ж тут був торгівельний пункт цим коштовним каменем. Однак ніде нема археологічних знахідок, які б підтвердили такі здогадки. Натомість міські хроніки згадують про знахідки бурштину в околицях. Поруч з цим в історичних документах зафіксовані особи із прізвищем Бурштин, але про таких, щоб вони проживали або володіли містечком, згадок немає. Мовознавець В. Матіїв висловив думку, що назву місто отримало від укріпленого замку, який на німецькій мові звучить як «бурґштейн». Офіційно статус міста Бурштин має з 1993 р.

На місці сучасного міста життя існувало вже давно. Це підтверджують знахідки епохи бронзи та кургани.

Спочатку Нове Село належало до королівщини і відносилося до Настащинської волості Галицького староства. У другій половині XVI ст. поселення в свою власність набув відомий польський магнат Скарбек. Десь на рубежі XVI та XVIІ ст. відбулася заміна назви Нового Села на Бурштин. Можливо, водночас певний період вживалися обидві.

За інвентарним описом Бережанського ключа 1698 р. в Бурштині вперше зафіксовано замок. Відомо, що на той час він був дерев’яним, з усіх чотирьох боків його оточували рови і вали. До міста вели два шляхи, зі Львова та Галича, на кожному з них стояли брами із сторожовими вежами. Всередині замкових укріплень розташовувалася нечисленна загорода.

Мешканці Бурштина були активними учасниками опришківського руху в 1730-1750 рр. Національно-культурний розвиток містечка розпочався вже в ХІХ ст., коли тут було відкрито початкову школу.

Великої шкоди Бурштину і околицям завдали російські війська під час Першої світової війни. Відбудова зруйнованих громадських і приватних будинків розпочалася аж в 20-х роках і протривала майже до наступної війни. Під час Листопадового Зриву 1918 р. українцям Бурштина вдалося взяти владу в свої руки. Містечко майже пів-року було центром повіту.

В радянський час Бурштин втрачає свій містечковий статус. Направду тоді воно нагадувало радше велике село, ніж колись гарне місто. Короткий проміжок з 1940 по 1962 р. це селище міського типу було центром однойменного району. Міські права Бурштину було повернено 1993 р., а з 2014 р. його виведено з Галицького району і присвоєно статус міста обласного підпорядкування.

Провідне промислове підприємство сучасного Бурштина – теплова електростанція. 12 енергоблоків ТЕС були побудовані в 1965-1969 рр. Підприємство входить до так званого бурштинського енергоострова та забезпечує електроенергією споживачів Івано-Франківщини, Львівщини та Закарпаття. ТЕС під’єднана до енергосистеми Європейського Союзу, на експорт повсякчас працює 2-3 енергоблоки.

У Бурштині перебували або народилися відомі люди. Два роки (1809-1811 рр.) в містечку проживав Франц Ксаверій Вольфганг Моцарт, син видатного композитора. Як і батько, обрав музичну кар’єру, за талант його називали «Львівським Моцартом». Тут він навчав дітей поміщика Янішевського, писав п’єси та часто давав домові концерти.

Бурштин – місце народження історика Львівської наукової школи, бібліографа, викладача та ректора Львівського університету Людвіка Фінкеля. Написав низку праць, що мають важливе значення для історії Галичини: «Історія Львівського університету», «Напад татарів на Львів» та «Окопи Св. Трійці».

Найвідомішою архітектурою оздобою Бурштина раніше був палац Яблоновських. Він собою являв трьохповерхову будівлю, прикрашену колонами з капітелями. Оточував палац парк. До наших днів збереглася лише родинна капличка, що була на території парку. Фрагментарно в місті прослідковуються давні замкові укріплення.