Сайт города Шумск

Шумськ – місто та районний центр Тернопільської області, одне із давніх поселень так званої Великої Волині. Найбільш ймовірною версію про походження назви населеного пункту може бути та, що її пояснює шумом тутешніх лісів. З іншого боку цим же словом «шум» в давнину називали намулистий берег рік. Оскільки Шумськ лежить на притоках Горині річках Кумі і Вілії, тому така думка також має право на життя. Менш ймовірними видаються інші версії: про  шумливі віча і про боярина Шума, засновника містечка. Князі Шумські своє прізвище оримали від назви містечка. В 1939-1999 рр. Шумськ мав статус селища міського типу і тоді називався с.м.т. Шумське.

 Ще задовго до перших письмових згадок про Шумськ на місці теперішнього міста існувало давнє поселення. В міжвоєнний період тут проводив археологічні розкопки відомий український дослідник Олександр Цинкаловський та виявив селище епохи Трипілля. Зараз ці археологічні артефакти перебувають в експозиції та запасниках Тернопільського краєзнавчого музею.

Шумськ належить до літописних міст історичної Волині. Вперше поселення згадується в  Іпатіївському літописі під 1149 р. В часи Київської Русі та Галицько-Волинської держави Шумськ був найбільшим поселенням округи, тут був центр волості. Впродовж ХІІІ-ХІV ст. місто регулярно згадується в історичних хроніках.

Відомо, що за часів Литви в міському житті Шумська відбулися зміни. Центр міста перемістився в район теперішнього Майдану Незалежності. Очевидно, це було пов’язано з пошуком більш вдалого і безпечного з військової точки зору місця для існування поселення. На той час Шумськ, як і всі інші міста мав систему оборонних споруд. З одного боку місто захищав став, а з іншого його оточували вали і рови. Хоча Шумськ і був найбільшим поселенням округи, але мав дуже сільський спосіб життя. Місцевий люд займався рибальством, мисливство, вирощуванням худоби. Такі заняття пов’язані із природніми особливостями краю – близкістю величезних лісів і річок.

В 1527 р.  нащадки Івана Богуша, колишнього дідича Шумська поділили місто на дві частини. Так утворилось два населенні пункти: Рохманів і, власне,  історичний Шумськ. Від цього моменту почався занепад колись процвітаючого містечка.

В наступні століття власником містечка був відомий руський рід Єло-Малинських. Представники цього роду дуже доклалися до розвитку і відродження  Шумська. Пізніше власниками містечка стали шляхом купівлі Радзивілли, яким належали численні маєтності в Україні, Польщі і Литві.

В другій половині ХІХ ст. Шумськ розвинувся до досить розвинутого торгівельного і промислового центру як для перефирії. Тут працювало декілька заводів, найбільшим з яких  був винокурний.

Перша світова війна і наступне велике протипольське повстання 1919 р. призвели до наступної розрухи містечка. В Шумську зупинились всі промислові підприємства, працювали лише два приватні млини. Більшість населення почала знову займатися сільським господарством, аби лиш прогодувати свої родини.

З 1940 р. і дотепер Шумськ – районний центр Тернопільської області. Зараз в місті працює декілька дрібних підприємств, заклади торгівлі і побутового обслуговування населення.

Шумськ якось опинився поза межами туристичних маршрутів, але тут існують давні історичні будівлі. Насамперед це – Спа́со-Преображе́нська це́рква колишнього монастиря Чину Святиого Василія. Чернечу обитель заклав в Шумську в XVII ст. Данило Єло-Малинський. В 1676-1832 рр. церква була костелом, а в будівлях монастиря функціонував кляштор францисканців. Перебудов з усього комплексу в XVIII ст. зазнавала лише дзвіниця, набувши барокових рис.

Костел Непорочного Зачаття Діви Марії в Шумську був зведений в ХІХ ст. 19 квітня 1985 р. його було підірвано за наказом партійних керівників УРСР. Храм відновлено за часів Незалежності.

Найвідоміший уродженець Шумська – Костянтин Іґельстром,  революційний і опозиційний діяч.  Костянтин Густавович був членом Товариства військових друзів  - таємної організації в Росії, яка стояла на позиціях близьких до ідейності декабристів. Більшу частину свого життя Костянтин Іґельстром провів на засланні.