Сайт поселка Мельница-Подольская

Мельниця-Подільська – одне із містечок Тернопільщини. Відоме з ХІІ ст. під назвою Мельниця. В наступні століття називалось Мельницею над Дністром. Пізніше почала вживатись назва – Мельниця-Подільська. Найменування населеного пункту пов’язане із водяними млинами, яких було багато на берегах. Це місце зараз називається Млинівкою. Інакшу версію пропонує польський мандрівник Гжегож Раковський. На його думку назва пішла від російського слова «мел», тобто, крейда.  Стрімкі, висотою до 20 м. кручі Дністра складаються з крейдяних відкладень. Друга частин назви – «Подільська» має стосунок до місця розташування міста – «на Поділлі». Таким чином Мельницю-Подільську вирізняли поміж інших Мельниць.  Останню назву було надано порівняно не так давно – в 1940 р. Міські права має з 1747 р.

Околиці Мельниці-Подільської були заселені ще з дуже давніх  часів. На городах мешканців містечка було виявлено стоянку пізнього палеоліту. Знайдений в 1878 р. скарб золотих предметів датується 530 р. до н. е. Ці предмети придбав відомий колекціонер Володимир Дзєдушицький.

На початках свого існування як міського поселення в ХІІІ ст. Мельниця належала Коріятовичам. Давня історія Мельниці-Подільської вивчена мало. Відомо, що містечко декілька разів зазнавало нападів татар. У містечку існував замок. Однак про нього нічого не відомо. За народними оповідями це міце там, де зараз збереглося декілька козацьких хрестів.

В 1744 р. Мельницяю-Подільську із своїм загоном опришків прибув Олекса Довбуш.  Народні месники розгромили маєток дідичів містечка Лянцкоронських.

З отриманням в XVIІ ст. Мельницею Магдебурзького права містечко отримало дозвіл на проведення щорічних ярмарків і щотижневих торгів.

Довгий час Мельницею володіли Лянцкоронські, потім аж до 1939 р. Дунін-Борковські. Останній власник містечка Генрик був арештований в 1942 р. гестапо. В ХVIII ст. власники містечка звели в ньому розкішний магнатський палац.

Початок ХХ ст. у житті Мельниці та околиць ознаменувався кровопролиттям. В червні 1916 р. тут відбувся великий бій між російськими і австрійськими військами, де загинуло близько 20 0000 солдат з обох боків.

В міжвоєнний період Мельниця над Дністром мала міський статус. Поселення зазнало великих руйнувань внаслідок пожежі 1935 р. В 1938 р. в містечку проживало близько 5000 осіб, переважали українці (більше 2000 осіб), також були поляки та євреї.

Від 1940 до 1962 р. Мельниця-Подільська була центром району. Після його ліквідації селище з довколишніми селами включили до складу Борщівського району.

Колишній родовий палац Дунін-Борковський вцілів далеко не повністю. Від розкішного палацу не лишилося і сліду, зостався лише господарський флігель. Будівля має риси неоґотики. Зараз в цій будівлі розташований психо-неврологічний диспансер. Поруч з цим флігелем рештки магнатського парку.  Тут є дерева, які мають вік в декілька століть, наприклад, ясен Генріха Борковського – близько 300 років.

Одна з давніх пам’яток селища - Михайлівська церква, побудова якої датується 1722 р. Храм має оригінальне архітектурне вирішення – приземкувата ротонда, увінчана невеликим куполом. 

У вірменській родині в Мельниці-Подільській народився Мар'ян Нікодемович – видатний львівський архітектор. Гімназійну освіту здобув у Бережанах, а спеціалізовану архітектурну у Львівській Політехниці. На початку своєї кар’єри Мар'ян Нікодемович працював у приватних архітектурних фірмах, а в 1925 р. разом із Мечиславом Штадлером заснував власне будівельно-архітектурне підприємство. З приходом радянської влади працював викладачем у Політехнічному Інституті. Серед його творів – численні житлові та адміністративні будівлі у Львові, Дрогобичі, Долині, Яремчі, Бродах та інших містах.

Має Мельниця-Подільська і новітніх Героїв. Під час виконання бойового завдання в зоні АТО 25 грудня 2014 р. поблизу сіл Новотошківське та Оріхове загинув Петро Андрунник. До війни займався підприємницькою діяльністю спочатку у Кам’янці-Подільському, а згодом у рідному селищі. Похований у Мельниці-Подільській.