Сайт поселка Мизоч

Мізоч – селище міського типу Здолбунівського району Рівненської області. До 1940 р. мав статус містечка. Найбільш ймовірно, що своє найменування населений пункт отримав від прізвища Мізоч. Саме з таким прізвищем до війни проживало багато людей в Мізочі і на Здолбунівщині. За місцевою оповіддю якийсь підприємливий єврей мандрував із Острога до Дубна та вподобав місцину на пів-дорозі між цими містами. Тут він зупинився і побудував корчму. Пізніше навколо почали селитися інші переселенці. Так і виникло село. Інша історія оповідає про шляхтичів, які полювали в тутешніх лісах і одного з них гілка вдарила «межи очі». Свого часу грунтовну історію Мізоча написав дідич містечка Юзеф Дунін-Карвіцький. Він запропонував свою версію походження назви населеного пункту. На його думку назва селища пішла від слів «зич мені». Жителі поселення позичали один одному фруктові дерева для саджання. Має Мізоч ще одну легенду, цілком унікальну і не схожу на інші. Раніше, коли не було календарів був поставлений стов. На ньому майстер поставив першу букву свого імені «М» та рік «1304». Таким чином цей напис «М1304» можна було прочитати як Мізоч.

За даними археологічних знахідок можна говорити, що нва місці Мізоча існував його значно древніший попередник. Виявлення римських монет  II - III ст. може свідчить про існуваня тут активної торгівлі.

Перша письмова згадка про Мізоч датується 8 грудня 1322 р. Тоді населений пункт зазначений як Великий і Малий Мізоч. В документі князь Любарт записує на власність Луцького собору два цих села. Якщо співставити те, що на 1322 р. вже існував і Великий, і Малий Мізоч з датою 1403 р. з легенди можна припустити, що вона досить ймовірна.

В часи Національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького в містечку і в околицях діяли козачі загони Миколи Кривоноса. Деякі з селяни пристали до повстанців. В Мізочі було розгромлено шляхетські маєтки, їх попалено і розкрадено. Та мнайбільших руйнувань Мізоч зазнав не від козаків, а від татарської навали 1676 р., коли було зруйновано усі забудування поселення.

«Золотою» епохою в житті Мізоча називають часи володіння ним Дунін-Карвіцьких. Нові дідичі набули поселення в 1720 р. і володіли ним аж до приходу радянської влади в 1939 р. Найперше нові власники домоглися наданню Мізочу Магдебурзького права. Вже наприкінці ХІХ ст тут мешкало 3000 жителів. Більшість промислових підприємств містечка входило до складу фільварку Дунін-Карвіцьких, знаменитим на всю Російську Імперію, а пізніше відновлену Польщу був тутешній цукровий завод. З інших закладів в містечку було декілька десятків крамниць, 4 готелі, школа, поштово-телеграфна станція, тощо.

Колись квітуче містечко в першій половині ХХ ст. перетворилось на руїну. Радянські методи господарювання принесли хаос і розруху, вдалі в економічному плані фільварки Дунін-Карвіцьких занепали. Великої трагедії зазнало мізоцьке єврейство, коли тут було винищено близько 4000 юдеїв.

За радянських часів в 1939-1959 рр. Мізоч був центром району. Найбільшим підприємством селища був цукровий завод. Колись успішне підприємство не змогло пережити перехідну фазу до ринкової економіки. В останні десятиліття тут виготовляли крохмаль та патоку.

Раніше в Мізочі був палацово-парковий ансамбль, до складу якого входив палац з допоміжними і господарськими фільварковими будівлями, парк та став. Палац не зберігся, існує напіврозвалена оранжерея  XVIII-XIX ст., колись розкішний парк авторства Діонісія Міклера почав занепади, в 70-х рр. його дещо впорядковано. Раніше вишуканий став заріс. Зараз він  знаменитий завдяки спійманому в 2002 р. королівському карпу вагою 42 кг.

Колишній костел Яна Непомуцена 1795 р. був перебудований під православну церкву, чим спотворено його вигляд.

Ведучи мову про Мізоч не можна не згадати про самих Дунін-Карвіцьких.  На рубежі ХІХ-ХХ ст. на весь польський світ було відоме ім’я Юзефа – письменника, мемуариста та історика. Юзеф Дунін-Карвіцький був автором ґрунтовних історичних розвідок та спогадів з історії Волині. Також дослідник підготував ряд географічних нотаток для енциклопедичного «Словника Королівства польського».