Сайт города Полтава

Полтава - місто України, адміністративний центр Полтавської області, населення міста (за даними за 2008 рік) налічує 300 500 чоловік. Місто розташоване на Придніпровській низовині, на березі річки Ворскла. Адміністративно місто розділено на 3 райони (Жовтневий, Київський та Ленінський).

Походження назви Полтави, ймовірно походить від річки Лтави, як поселення по Лтаві. Інші прагнуть вивести назву «Полтава» від слов'янського кореня «пълътъ», «пълотъ» (українське «плетінь», «ліса», «огорожа»). Висловлювалася і думка про скіфсько-сарматські корені назви Полтави - у північнокавказьких, у багатьох тюркомовних етносів слова «ол», «ола», «ул». «ула» означають «поселення», «місто», а «таві» в осетинській і грузинській мовах означає «виток річки», «вершина», «крутий берег».

Полтава вперше згадується як укріплення на р. Лтаві в 1174 році в Іпатіївському літописі, але точно не відомо, де це укріплення знаходилося. Під час монголо-татарської навали в 1240 році укріплення було практично повністю зруйновано. На початку XV століття вперше згадується Полтава, яка перебувала в цей час під владою литовського князя Вітовта, який передав її татарському князю Олександру Глинському. У 1482 році Полтава піддалася нападу хана Криму Менглі I Гірея. З 1503 року Полтава належала князю Михайлу Глинському. У 1508 році вона була в нього відібрана польським королем Сигізмундом I за участь в антипольському повстанні, однак пізніше все ж таки була повернута сім'ї Глинських. У 1537 році господарем Полтави стає зять Глинських - Байбуза. У 1630 році Полтава віддали Б. Обалковському, в 1641 році вона перейшла до С. Конецпольського, а в 1646 році - до Я. Вишневського. До 1569 року Полтава перебувала у складі Великого князівства Литовського, з 1569 року у складі Польщі, з 1667 - Росії. Але вже в 1641 році, в історичному документі Полтава була названа містом, приблизно в ці роки Полтава отримала Магдебурзьке право.

Коли козацтво початок визвольну війну проти Польщі, Полтава стала військово-адміністративним центром Полтавського полку в складі Гетьманської України. У 1658 році Полтава стала центром повстання проти пропольської гетьмана Івана Виговського. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Полтава разом з Лівобережною Україною увійшла до складу Російського царства.

Важливим історичним моментом для міста, стала Північна війна 1700-1721 років між Росією і Швецією. Ключовий битвою цієї війни стала Полтавська битва, яка стала переломним моментом всього конфлікту. Саме Полтава стала на шляху короля Карла XII, коли той ішов на Москву через Україну. Полтаву тоді охороняло лише три полки російської армії. Чотирьохтисячне населення Полтави підтримувало російський гарнізон під командуванням коменданта міста Олексія Келіна. Протягом трьох місяців місто стримував шведську армію, яка за весь цей час втратила безліч своїх воїнів. Цим і було створено передумови перемоги над шведами. Вирішальна битва відбулася 27 червня (8 липня) 1709 року, коли до міста підійшла шістидесятитисячне військо російської армія на чолі з Петром I. У складі обох армій були козацькі полки, в російській армії - на чолі з Семеном Палієм, у шведській - на чолі з Іваном Мазепою. Результатом бою стала повна поразка Карла XII, після якого той разом з гетьманом Мазепою втік до Туреччини. Після Північної війни місто стало відомим на всю Імперію як місто російської слави. У 1811 році, на центральній площі було відкрито пам'ятник «Слави», приурочений річниці перемоги російських військ над шведами.

У 1917 році, після Жовтневих подій, в місті було багато пробільшовицьких та проросійських налаштованих членів Полтавської Ради робітничих і солдатських депутатів. В 17 грудня 1917 війська Центральної Ради розігнали Полтавську Раду. Однак, потім місто було зайняте Червоною гвардією. 27 листопада 1918, загони озброєних комуністів увійшли до міста, але через два дні були вибиті українськими військами УНР. Після громадянської війни Полтава увійшла до складу УРСР. У 1923-37 роках було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких призвела до створення 22 вересня 1937 Полтавської області з центром в місті Полтава.

Окупація німецько-фашистських загарбників тривала в Полтаві з 22 вересня 1941 р. по 18 вересня 1943 р., коли о 23 годині командир 201-го стрілецького полку 84-ї стрілецької дивізії майор Єрмішина, на центральній площі міста встановив Червоний прапор. За час окупації було розстріляно і закатовано 18200 полтавців, в тому числі 5087 дітей, до Німеччини вивезено 20800 чол. 1 червня 1942 до Полтавської резиденції генерала Фон Бока завітав Адольф Гітлер.

Полтава завжди була історичним центром культурного і духовного життя України. З 1818 року тут діяла відома масонська ложа «Любов до істини», в якій перебували Іван Котляревський, В. Лукашевич, В. Тарновський та багато інших. У 1818-1819 рр. в училищі навчався Микола Гоголь. У полтавській гімназії навчалися драматург і театральний режисер Михайло Старицький, історик і громадський діяч Михайло Драгоманов, математик Михайло Остроградський. Тут практично все життя пропрацював Іван Котляревський. У 1844 році в місто приїжджав Тарас Шевченко. Тут працювали і творили Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Василь Докучаєв і його учень Володимир Вернадський, лікар Микола Скліфосовський.