Сайт поселка Заболотов

Заболотів – одне із селищ Івано-Франківської області, разташоване неподалік впадіння Турки в Прут. За місцевими оповідями  назва населеного пункту утворилась в ті часи, коли село лежало неподалік торгового шляху, а неподалік були непролазні болота. Поруч з цим назву селу могли дати жителі сусіднього поселення, яке від Заболотова було відділене болотом. Мовознавці стверджують, що назва Заболотів не може вказувати на розташування «за болотом», бо тоді б воно мало назви Заболотне або Заболоття. Статус селища міського типу Заболотову надано в 1940 р.

 Містечко Заболотів належить до числа найдавніших поселень  Прикарпаття. Вперше воно згадується під 7 травня 1442 р. в книгах Галицького суду. В епоху Середньовіччя Заболотів був приватновласницьким містечком. В час перебування на теренах України Гійома Боплана це вже було поселення, яке відігравала певне значення на Прикарпатті, бо він його наніс на свою мапу. В той час Заболотів був центром торгівлі худобою, сюдою пролягав торгівельний тракт з Галичини до Молдовського князівства.

Кілька разів Заболотів зазнавав татарських набігів. Жителі містечка також приєднались до повстанчих загонів Семена Височана. Заболотівський загін нападав на багаті двори не лише в містечку, але й в навколишніх селах і містечках. Після придушення повстання на Покутті 30 заболотців було страчено.

Впродовж XVIII ст. Заболотів мав характер чогось середнього між містом і селом. З одного боку тут існували щотижневі базари, але ярмарки було забаронено проводити. За суспільним станом переважали селяни. На зламі XVIII-ХІХ ст. до Заболотова починають прибувати на поселення євреї, які беруться за торгівлю та дрібні ремесла.

Розвиток Заболотова пришвидшився з відкриттям залізниці в 1866 р. зі Львова до Чернівців. Вже за декілька років завдяки тому, що можна було легко перевозити вантажі в містечку відкрилася тютюново-ферментаційна фабрика. Підприємство працювало на місцевій сировині, а також на імпортованій із країн Латинської Америки. Як на кінець ХІХ це було досить значне підприємство. Тут працювало більше 1000 робітників. Фабрика давала хоча скромний, але постійний заробіток. Серед робітників було багато жінок і дітей. За Польщі фабрика так і не змогла повністю відновити довоєнних виробничих потужностей.

Під час Першої світової війни Заболотів був двічі під окупацією російськими військами. Та найбільших руйнувань завдала австрійська артилерія. В міжвоєнний період відбувалася відбудова містечка.

Прихід радянської влади в Заболотів багато хто сприйняв радісно, але невдовзі прийшло гірке розчарування, коли розпочалися масові репресії. В околицях містечка активно діяли загони УПА.

Від давньої забудови в Заболотові майже нічого не залишилося. Насамперед на увагу заслуговує комплекс будівель тютюнової фабрики. На жаль зараз всі споруди перебувають в занедбаному і безгосподарному стані, тому потребують ремонту та реставрації.

В Заболотові збереглося декілька давніх храмів. В архітектурному плані найцікавіша пам’ятка – костел  Пресвятої Трійці. Побудовано його в 1903  р. Храм має виразні риси псевдоготики.

Церква Вознесіння Господнього будувалась в 1863-1865 рр. на колишньому присілку Демидче. Храм хрещатий у плані та одноверхий В ХХ-ХХІ ст. храм зазнавав декількох перебудов, які внесли суттєві корективи в його зовнішній вигляд.

Заболотів населяли в основному представники трьох народів: українців, поляків та євреїв.  В польській родині народився Оттон Мартин Нікодим – відомий математик. Навчався в Львівському Університеті, потім працював у Варшаві. Після закінчення Другої світової війни Оттон Нікодим виїхав до США. Він відомий, як популяризатор математичних наук, зокрема вів просвітницьку передачу на радіо.

В літературі рідний Заболотів прославив єврейський письменник Манес Шпербер.  Його автобіографічна книга «Господні водоноси» подає багато побутових замальовок життя єврейства містечка, про їхні стосунки з педставниками інших національностей. В світовій літературі Манес Шпербер відомий насамперед завдяки романам «Як сльоза в океані» та «Всі прожиті дні».