Сайт города Городенка

Городенка – районний центр на Прикарпатті. Назва міста пояснюється існуванням на місці теперішнього міста давньоруського города (града). Міській статус надано в 1940 р.

Як поселення Городенка відома із  1195 р. Тоді це було укріплене селище землеробів і ремісників.

Оскільки в XV cт. Прикарпаття зазнавало постійних нападів татар, тому тодішній дідич Городенки Кшиштоф Стшемеський вирішив тут побудувати укріплений замок. Він був зведений на досить хорошому з фортифікаційної точки зору місці – майже з усіх боків були круті береги річки Ямгорів. В середині замкового подвір’я був шляхетський двір, казарми військових, будинок арсеналу, господарчі будівлі та склади.  Після зруйнування повстанцями Семена Височана замок більше не відбудовувався. Руїни замку існували ще в ХІХ-ХХ ст. За радянських часів всю територію колишньої твердині забудували.

З отриманням Городенкою Магдебурзького права 13 лютого 1668 р. містечко почало активніше розвиватися. Сюди почали прибувати і селитися вірмени та євреї, які відзначалися вміннями добре вести торгівлю. Великі привілеї євреям надав Микола Потоцький. Завдяки цьому вже на початку ХХ ст. єврейське населення складало третину від числа всіх жителів Городенки.

За часів австро-угорського панування в місті було створено школу, але мова велась для учнів чужою німецькою мовою, як для поляків, так і для українців. Пізніше українці спромоглися відкриту власну приватну школу.

З другої половини ХІХ ст. в Городенці починають виникати перші промислові підприємства. З прокладанням залізничної колії з’явилася можливість постачати сировину і вивозити готову продукцію. Завдяки цьому містечко почало ще активніше розвиватися в економічному плані.

Паростки українського національного відродження в Городенці розквітли під час революційних подій 1918 р. На віче 3-го березня прибуло понад 10000 людей з усієї округи. Наступні роки окупацій і воєн негативно відзначились на житті мешканців Городенки.

Період радянського панування був не найкращим в житті Городенки. Багатьох жителів міста було репресовано.

Зараз в Городенці проживає трохи більше 12000 жителів, працює ряд підприємств: цегельний завод, цукрозавод, сироварний, а також дрібні приватні підприємства.

Найдавніша збережена пам’ятка Городенки – вірменський костел. Оскільки він будувався ще на початку XVII ст., тому йому було надано рис оборонної споруди. Попри міцність стін храм не встояв перед нападом 1799 р. і був повністю пограбований.

На замовлення дідича Городенки Миколи Потоцького в  1745-1769 рр. було споруджено  комплекс споруд кляштора театинців з костелом. Храм – цікавий взірець пізнього бароко. Вважається першою спільною творчою працею Бернарда Меретина та Іоанна Пінзеля. Храм і до сьогодні є головною архітектурною домінантою Городенки. На подвір’ї, поруч з костелом стоїть колона Діви Марії.

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Діви Марії також будувалася завдяки старанням Миколи Потоцького. На будівлі присутні герби родини  Потоцьких. Побудований храм за проектом або Бернарда Меретина або Мартина Урбанека. Авторство церковного вівтаря приписують Іоанну Пінзелю.

З пам’яток єврейської архітектурної спадщини в Городенці збереглася синагога, кіркут (єврейський цвинтар) та бейт-мідраш.

Серед видатних уродженців Городенки чи ненайперш варто згадати про Каспера Ценґлевича – польсько-українського поета-романтика. Хоча він був за походженням поляком, шанував і любив українську мову, писав нею вірші, адресовані простому селянству. Активно відстоював незалежність Польщі від австро-угорського панування. Каспер Ценґлевич був одним із організаторів «Руського Собору» та брав участь в «Слов’янському З’їзді».

Городенка свого часу була одним із центрів раннього хасидизму. Один з активних діячів цього руху - Нахман із Городенки. Спочатку був рабином в рідному місті, пізніше був одним із найближчих сподвижників Баал Шем Това. Його син також став також рабином і послідовником хасидизму.