Сайт поселка Большовцы

Селище міського типу Більшівці розташоване при впаданні річки Нараївки в Гнилу Липу. В найперших джерелах село згадується як Малий Бовшів. І Більшівці, і Бовшів мають безперечно єдине походження назв. У давнину на старому гирлі Гнилої Липи була пристань. Так званий «Большой причал» згадується в літописах, підтверджують письмові згадки численні археологічні знахідки. Інше пояснення назвам дає прикарпатський дослідник М. Миронюк. На його думку вони утворилися від праслов’янських імен Большегост, Большемир або Большеслав. Таким чином носій одного з цих імен міг закласти поселення. В радянський час на назві спекулювали і намагалися її штучно прив’язати до більшовизму. До селищ міського типу Більшівці віднесено в 1940 р.

Ще задовго до виникнення Більшівців на місці селища вирувало людське життя. Це підтверджено археологічними знахідками доби кам’яного віку.

Перша задокументована згадка про Малий Бовшів датується 8 березня 1408 р. Повноцінний розвиток містечка розпочався аж через півтора століття, коли його набули в свою власність Казановські. У 1590 р. йому офіційно надано міські права. За нових власників тут на узвишші було закладено кармелітський кляштор. Відомо що в ті часи містечко мало замок.

Більшівці зазнавали кілька разів руйнувань в часах Середньовіччя. У 1655 р. в самому містечку та в довколишніх селах діяли загони українських повстанців під проводом Семена Височана.

В XVIII і ХІХ ст. Більшівці стають осередком торгівлі худобою. Сюди з’їжджалися покупці з усієї округи. Вже тоді містечко набула у свою власність впливова польська родина вірменського походження Кжечуновичів, представники якої ним володіли аж до приходу радянської влади.

Під кінець ХІХ ст. Більшівці перетворюються в ремісничо-торгівельне містечко. Як і в більшості малих містечок Галичини, тут переважало дрібне ремісниче виробництво. З більших промислових підприємств існували: цегельна, пивоварня і спиртовий завод. Поселення славилося рибою.

Більшівці зазнали значних руйнувань під час Першої світової війни. У міжвоєнне двадцятиліття вже за Польщі відбудова містечка велася зусиллями Організації з відбудови Станіславівського воєводства. Тоді було повністю відновлено середмістя Більшівців та поремонтовано ратушу.

Великих втрат Більшівці зазнали під час Другої світової війни. 3 липня 1941 р. війська Вермахту увійшли до містечка і цього ж дня розстріляли близько 500 євреїв. Ще 1500 осіб зігнали в гетто, їх пізніше також було знищено або на «фабриці смерті» в Белжеці, або в інших концентраційних таборах.

З 1940 по 1963 р. Більшівці були центром однойменного району. В перші ж роки радянської влади процвітаюче фермерське господарство Кжечуновичів перетворено в звичайний колгосп, на базі ставків створено рибгосп. Маєток магнатів пристосували під місцеву лікарню.

Сучасні Більшівці мають аграрний характер, промислові підприємства селища тяжіють до переробки сільськогосподарської продукції.

Чи не найвідоміший представник Кжечуновичів, останній дідич Більшівців, Корнель Кжечунович. В молодості був військовим, зокрема перебував в кавалерії австро-угорської армії, пізніше – підполковником Польського Війська. На еміграції у Великій Британії Корнель Кжечунович заклав парники з квітами та керував рядом квітникарських товариств. Окрім того займався публіцистичною діяльністю, написав ряд розвідок з військової історії Польщі.

В Більшівцях збереглися дві цікаві архітектурні пам’ятки: кармелітський комплекс з костелом та ратуша. Костел Благовіщення датується XVIII ст. і належить до числа найцікавіших римо-католицьких архітектурних пам’яток Галичини. Комплекс будівель, що декілька десятків років використовувався не за призначенням, в 2000-х зусиллями України і Польщі відреставровано.

Більшівицька ратуша розташована на Вічевому майдані селища. Зведена в ХІХ ст. у стилі класицизму. Основна частина двохповерхова і прямокутна, ратушна вежа восьмигранна, раніше була значно вищою. На вежі є оглядовий майданчик та невеликий годинник. Будівля має риси схожості з яворівською ратушею.