Зубковський Іван Андрійович

Іван Андрійович Зубковський і Миргород - поняття невіддільні. У травні 1849 року він у шестимісячному віці переїжджає з батьками до Миргорода. Тут і пройшли його дитячі роки з навчанням у Миргородському повітовому училищі.

До Миргорода юнак приїжджав на вакації, навчаючись у Лубенському духовному училищі, Полтавській духовій семінарії та імператорському Св. Володимира Київському університеті.

Навчаючись у Миргородському повітовому училищі, Іван Зубковський разом зі своїм товаришем Овксентієм Богаєвським допомагав А. П. Свидницькому в роботі відкритої ним недільної школи.

Брав він участь і в діяльності Миргородської громадської бібліотеки, теж відкритої тим же А. П. Свидницьким.

Так що під орудою Анатолія Патрикійовича Іван Зубковський отримав у Миргороді свій перший громадський гарт, під впливом якого в майбутньому сформувався його світогляд.

По закінченні Полтавської духової семінарії І. А. Зубковський працював у Миргороді вчителем. У його мемуарах "Дні мого життя" про це можна прочитати: "Я окончил полный курс семинарии в 1870 году по успехам вторым учеником и мог быть послан на казенный счет в духовную академию, но я туда не пошёл, сразу поступать в университет не мог, так как отец мой был бедняк и не в силах был дать средств для того. Я поступил учителем математики в Миргородское уездное училище, был также преподавателем русского языка и арифметики в женском училище, устроенном тогда земством. Имел и частные уроки. Побыв один год учителем и собрав 300 рублей, я отправился в Киев и, выдержав вступительный экзамен, в 1971 году поступил на медицинский факультет".

Навчаючись у Київському університеті, Зубковський сформував "Український миргород­ський студентський гурток", давши йому назву свого рідного міста. Закінчивши університет, І. А. Зубковський потрапляє на російсько-турецьку війну 1877-1878рр. По її закінченні і навчанні у Військово-медичній академії, він повертається до Миргорода, де отримує посаду земського лікаря, відразу включившись у боротьбу зі страшним лихом - епідемію дифтериту, яка охопила і Миргородський повіт, і Полтавську губернію, зробивши в цю боротьбу свій значний особистий внесок.

У Миргороді Зубковський 1881 року одружився з дочкою Надвірного радника Оленою Андріївною Бречкіною, а в 1883 році тут народилася його дочка Віра.

Три роки (1880-1883) працював І. А. Зубковський у царині медицини Миргородського повіту, багато зробивши за цей час задля її поліпшення.

За прогресивні погляди, незалежний характер і нещадну боротьбу з "владу імущими" за інтереси простого народу він у грудні 21883 року був змушений полишити Миргород. Розлука з рідним містом у Зубковського тривала майже тридцять років. За цей час він наїжджав до нього у відпустки, а будучи далеко від Миргорода, летів до нього в думках…

У січні 1911 року відставний генерал-майор від медицини, дійсний статський радник І. А. Зубковський по 30-річній службі в царській армії прибув до Миргорода. Про це в мемуарах Івана Андрійовича "Дні мого життя" читаємо: "Едучи в Миргород, я на старости лет (63 года) думал было отдохнуть, но не так сложилось. Пришлось и здесь отдаваться общественной деятельности. Тут, при просьбе моих сограждан, пришлось служить мне безвозмездно по выборам. С 1911 по 1914 год я был председателем Миргородского сельскохозяйственного общества, впервые здесь образовавшегося. Тогда же был председателем Общества помощи в миргородских средних учебных заведениях. В те же годы состоял я и председателем Попечительского совета женской гимназии и директором общественной библиотеки. При наступлении же городских выборов в половине 1914 года я был избран городским и земским гласным и городским головою".

Загалом же, як зазначала в одному з листів В. І. Зубковська (Сидоренко), батько брав участь на громадських засадах у 15-и тодішніх організаціях у Миргороді.

І. А. Зубковський з властивими йому енергією і завзяттям віддається міським справам. А. М. Аббасов у своїй книзі "Зубковський Іван Андрійович. Життя і творчість" пише: "65-річний міський голова гаряче взявся за оновлення і благоустрій міста. Завдяки багатому життєвому досвіду, умінням і знанням, зумів захопити за собою весь склад обраної Думи. Місто стало мати більш цивілізований, упорядкований вигляд".

22 лютого 1914 року під керівництвом І. А. Зубковського було відкрито Миргородське мінеральне джерело, у 1915-1916рр. вода, з подачі Івана Андрійовича, була досліджена й дозволена для використання з лікувальною метою. У ті ж часи він очолював курортну комісію по підготовці до відкриття оздоровниці.

Та ось влітку 1916 року І. А. Зубковький тяжко захворів, що прикувало його до ліжка на кілька місяців. Трохи поправившись від хвороби, він подав прохання губернатору про відставку з посади міського голови за станом здоров'я. Полтавський губернатор задовольнив його, висловивши великий жаль з цього приводу. Аналогічно вчинила й Миргородська міська управа.

Говорячи про діяльність І. А. Зубковського на посаді міського голови, можна з упевненістю сказати, що збулися слова генерала від Кавалерії В. В. Сахарова, який у січні 1911 року вітав миргородців з прибуттям до них "вищого ступеня корисного й невтомного трудівника".

З часу відставки і практично без відпочинку Іван Андрійович віддався підготовці до відкриття курорту, що й сталося 15 квітня 1917 року. До останніх своїх днів Зубковський не поривав зв'язків зі своїм дітищем, бувши по його заснуванні і лікарем-ординатором, і санітарним лікарем, і почесним консультантом.

Своїми двома справами - відкриттям мінерального джерела і створенням на його базі курорту І. А. Зубковський, по суті, здійснив подвиг, воздвигнувши собі рукотворний пам'ятник, хоча він про це і не думав.

І. А. Зубковський активно брав участь і в інших миргородських справах. Так, у 1918 році він організував на курорті розлив газованої миргородської мінеральної води (пляшку й етикетку до неї на прохання Івана Андрійовича зробив О. Г. Сластьон). У 1919 році був лектором Народного університету, роботу якого перервала громадянська війна. Разом із О. Г. Сластьоном організував і відкривав у 1920 році науковий і художньо-промисловий музей (нині краєзнавчий).

Хочеться сказати й про роль І. А. Зубковського в історії головної миргородської святині - Успінського собору…

Немає у нас документальних підтверджень, що Іван Андрійович урятував собор від того, щоб його стерли з лиця землі по розграбунку всього внутрішнього начиння, знищення розписів у ньому (до речі, реставрованих у наші дні), але відомо, що вже при Зубковському у ньому були господарські приміщення. А що, як Іван Андрійович таким чином урятував приміщення собору, який починав будувати його батько?! Все може бути… И чомусь думаємо, що це було так, хоча й не настоюємо на цьому в останній інстанції…

А про те, яким був довоєнний собор, розповіла доцент кафедри журналістики Дніпропетровського державного університету Ірина Нікітіна, батько якої був головним інженером Миргородського курорту в 1940-1941рр.: "Із вікон нашої квартири (будинку, який ще декілька років назад стояв біля церкви - авт..) було видно біленьку цегляну стіну з брамою, куди заїжджали вантажівки з ящиками: церква була перетворена на склад пляшок з мінеральною водою". (Нікітіна І. Стара світлина нагадала. Спогади гості курорту. Миргород - Гоголівський край. - 2003. - №7 (153). - с.9).

І. А. Зубковський удекорував Миргород своїми публікаціями, серед яких:

- Провинциальная жизнь миргородцев / Киевский телеграф. - 1974. - №23 (до речі, його перша стаття);
- Краткая историческая заметка о Миргороде / Южный край. - 1894;
- О введении в Миргороде городового положения / Полтавская речь. - 1911. - №141;
- Про перебування Т. Г. Шевченка у Миргороді / Червоне село. - 1924. - 9 березня. - №11;
- Свидницький на Миргородщині / Плуг. 1928. - №11-12/.

Багато місця відведено Миргороду й у славнозвісних мемуарах Зубковського "Дні мого життя" стосовно його дитячих років, роботи недільної школи та громадської бібліотеки, вчителювання. Торкається в них Іван Андрійович своєї праці земським лікарем, міським головою, зусиль щодо організації Миргородського курорту, останніх років свого життя.

Темою Миргорода перейнята й праця І. А. Зубковського "Миргород у його минулому". Всього публікацій про Миргород у І. А. Зубковського налічується 35…

І. А. Зубковський за свої заслуги перед Миргородом належно вшанований: 200 публікацій про нього, 9 портретів, пам'ятник, три меморіальні дошки, вулиця і провулок його імені, звання "Почесний громадянин міста Миргорода" і багато іншого.