Сташко Василь Олексійович

(для перегляду документа в повному форматі, натисніть на зображення)

---

Тернівчанин, залишки якого знайдені на території Чехії в Моравсько-Сілезькому краї. В місті Климковице 2013 р. знайшли збитий під час другої світової війни радянський винищувач. Завдяки свідченнями старожилів вдалося отримати інформацію про пілота, який у 1945 році був похований як невідомий солдат. Вдалося з'ясувати ім'я пілота: Сташко Василь Олексійович, гвардійський лейтенант, який пропав без вісті 27.4.1945, що відповідає спогадами старожилів, котрі знайшли в той же час збитий літак. Василь Сташко народився 1923 року в Сумській області, у селищі Терни. Місто Климковице дуже цінує своїх визволителів від німецького фашизму і має намір віддати честь і поставити пам'ятник Василю Сташку з усіма почестями в день 70-річчя його смерті, тобто 27.4.2015.

Більше інформації та фото проС. Сташка, на тернівському сайті "Дика Слива"http://terny.ucoz.ru/news/im_39_ja_geroja_z_terniv...

" Рік тому, в газеті «Голос Посулля» №33 від 7 травня 2014року, була опублікована стаття «З бойового вильоту не повернувся», в якій йшла мова про нашого земляка, уродженця с. м. т. Терни, гвардії лейтенанта Сташка Василя Олексійовича, який загинув 27.04.1945 року, і був похований у м. Клімковіце, Чехія, як невідомий солдат. Про те, що була розшукана племінниця Василя Олексійовича, Максимова Лідія Костянтинівна, яка проживає в м Пустомити, Львівської області. Що адміністрація міста, в знак поваги до воїна-визволителя, взяла на себе зобов*язання встановити на місці падіння літака пам*ятник Сташку В. О. На протязі року, пошуковцям з Чехії вдалося встановити подробиці загибелі гвардії лейтенанта, пілота - винищувача літака Ла-7, бортовий номер 02, з 111 гвардійсього винищувального авіаційного Сталінградського полку, 8 Повітряної Армії Сташка Василя Олексійовича.
Ось що розповідають брати - 90 річний Людвіг Монспорт, і 86 річний Карел Монспорт. " - 27 квітня 1945 року радянські бомбардувальники в супроводі винищувачів летіли на бойове завдання. Так як у Остраві були розташовані військові заводи, протиповітряна оборона була тут дуже сильною і німці відкрили вогонь по літаках. Раптом один з винищувачів задимів і почав падати. Пілот намагався втримати літак і повернути його на аеродром. Та цього йому не вдалося. Щоб не впасти на місто, він спрямував його на околицю. Через декілька хвилин приїхали цімці. Літак глибоко врізався в землю і горів. Закидавши місце землею, вони поїхали назад.
Клімковіце було звільнено 27.04.1945р. На другий день, місцеві жителі зробили примітивне обладнання і витягли з землі кабіну з тілом пілота. З документа, який був у пілота, вони намагалися прочитати прізвище. Так як вони не знали кирилиці, прізвище читалося по різному - Стахов, Стахів Сташев. Тут же неподалік його і поховали як невідомого солдата.

Для перепоховання, нині, та участі в цьому заході , були запрошені: Тернівський селищний голова Борисовський І. П., керівник групи «Пошук» Богатир В. П., племінниця Василя Олексійовича Максимова Л. К та її син з сім*єю.(на фото)
Всі витрати пов*язані з поїздкою до Чехії, плата за Шенгенську візу, проїзд в обидва кінці, проживання та харчування взяла на себе адміністрація міста Клімковице.
Рано - вранці, 26 квітня 2015 роки ми прибули в місто. Об 11 годині за місцевим часом відбулося перепоховання останків Сташка В. О. на військовому кладовищі в м. Глучин, недалеко від Клімковіце. Труну з останками пілота було встановлено на автомобіль часів Другої світовї війни «Додж», біля якого несли почесну варту солдати у формі Ралянської Армії.
Після траурного мітингу та молебню, під залпи прощального салюту, труну було спущено в могилу. Прощаючись з Василем Олексійовичем, ми вкинули в могилу рідної землі, яку привезли з його Батьківщини - Тернів. Місцеві жителі, які прийшли на перепоховання, підходили до могили, клали квіти та схиляли голови, віддаючи останню шану воїну-визволителю.

28 квітня відбулося урочисте відкриття пам*ятника. В церемонії відкриття взяли участь та виступили губернатор Моравсько-Сілезського краю, староста м. Клімковіце, Тернівський селищний голова та племінниця Сташка В. О.
Потім нас запросили на засідання депутатів міської ради міста, на якому було прийняте рішення про присвоєння гвардії лейтенанту Сташку В. О. звання Почесного громадянина міста - посмертно. Староста міста Зденек Хустяк вручив Лідії Константинівні відповідний документ, а Почесний Консул Алеш Зеднік вручив Консульський хрест «За заслуги» яким посмертно нагороджується Сташко В. О. .Голова Тернівської селищної ради І. П. Борисовський вручив старості міста коровай на українському вишиваному рушнику, спечений спеціально для цого заходу підприємцем Кіфоренко Т. Б., який дуже сподобався чехам.

Там же я познайомився з Карелом Зохом, з міста Позень. Карел народився 27.05.1945 року, в день смерті Василя Олексійовича. Дізнавшись із засобів масової інформації про відкриття пам*ятника, він приїхав за 450 кілометрів, щоб вшанувати пілота. А ще намалював картину, на якій зображено падаючий охоплений полум’ям літак, і передав її в музей в якому також зберігаються всі речі і деталі які були викопані на місці падіння літака.

Трішечки про саме місто. Воно розташоване на висоті 300 метрів над рівнем моря - проживає 4500 жителів і нині квітує магнолія. Тут знаходится бальнеологічний курорт, де лікуються люди з усього світу. Як нам разповідав помічник старости Якуб Унуцка, в місті не має безробітних. Відмінні дороги і дисципліновані водії. Там, перш ніж завести автомобіль, водій прикріпить ремінь безпеки і всі пасажири повинні зробити те ж саме, навіть на задньому сидинні. Але найбільше вразило те, як чехи зберігають пам*ять про радянських воїнів. Люди похилого віку і молодь говорять:- Дякуємо Руді Армаді (Червоній Армії), спасибі її солдатам, котрі врятували нас від фашизму і принесли на нашу землю мир і свободу."

В. Богатир, керівник групи «Пошук», при виконкомі Тернівської селищної ради.
Клімковіце, Чехія - Терни, Україна.