Рудницький Степан Львович

Степан Львович Рудницький народився 3 грудня 1877 р. у місті Перемишлі (за іншими даними - у Тернополі), в родині вчителя гімназії. Закінчив Львівський університет 1899 р., того ж року вступає на географічне відділення Віденського університету, де вивчає геологію, гідрографію, геоморфологію. З 1900 р. працює в гімназіях Львова, багато мандрує пішки Україною та країнами Західної Європи. Першою його книгою стала "Нинішня географія" (Львів, 1905 р.). У 1908 р. захищає магістерську дисертацію і стає доцентом Львівського університету. Незабаром видає науково-популярну "Коротку географію України" у двох томах, яка не раз перевидавалася. Рудницькому належить велика заслуга в створенні української наукової термінології, його "Начерк географічної термінології" (1908) і сьогодні не втратив значення.

У 1914 р. Рудницький повернувся до Відня і тут видав перший том своєї фундаментальної праці "Україна та українці" німецькою мовою; другий том вийшов у Берліні наступного року. Згодом вийшла також німецькою мовою інша важлива праця "Розселення українців", яка разом з попередньою стала підготовчою до монографії "Україна, країна і народ". Видана німецькою та англійською мовами у 1916 та 1918 рр., вона відіграла значну роль у введенні регіону України до світової географічної науки. У цій праці використано багатий фактичний матеріал, вміщено кілька карт і велику кількість фотодокументів. Для українського читача Рудницький видав "Коротку географію України" і цілу серію книжок (під псевдонімом Левенко) та настінних карт.

Польська окупація Львова змусила його емігрувати. У 1920-1921 рр. він викладав економічну географію у Віденській Академії світової торгівлі, а у 1921 р. переїхав до Праги, де став ординарним професором географії в Українському вільному університеті й у Вищому педагогічному інституті. У середині 20-х років написав двотомну працю "Основи землезнанія України", "Огляд національної території України". На той час він був уже членом кількох європейських географічних товариств.

Переїхавши у 1926 р. на запрошення радянського уряду до України, він зайняв посаду професора Харківського інституту народної освіти, де заснував і очолив кафедру географії. Водночас доклав багато зусиль для створення Українського науково-дослідного інституту географії і картографії й став його першим директором. Завданням інституту було проведення комплексних досліджень з фізичної географії із застосуванням геофізичних і математичних методів.

У 1929 р. Рудницького обрано академіком ВУАН. Він очолив кафедру географії ВУАН, Комісію краєзнавства і музей антропології й етнографії імені Хв.Вовка. Був надзвичайно працездатний, провадив наукові дослідження і писав популярні книжки, читав лекційні курси й вивчав світову літературу, брав активну участь у роботі наукових товариств, працював над двотомником з географії України, чотиритомною енциклопедією географії, українським географічним словником, готував серію карт.

Його арештували 21 березня 1933 року за причетність до УВО (Українська військова організація). Засуджений на п'ять років, він відбував покарання на Соловках. Жив тут при так званій першій колонії в темній, вогкій камері, скоро захворів, втратив працездатність, і його записали в інвалідну команду. Він тримався незалежно, ніколи не звертався з проханнями ні до яких установ. Але радо читав лекції з географії для ув'язнених. 9 жовтня 1937 р. трійка УНКВС Ленінградської області засудила його до страти, і 3 листопада його розстріляли. Так пішов з життя український географ світової слави. Посмертно реабілітований 11 травня 1965 р.