Церква Успіння Пресвятої Богородиці

У Напрестольному Євангелії, яке подарував храмові єпископ Йосиф Шумлянський 1679 р., є запис про страшний турецько-татарський напад на Галичину 1676 р. Власне тоді церкву було пограбовано, багато жителів Крилоса вбито і захоплено у полон. Постраждала сама будівля та укріплення, зведені навколо неї. 1699 р. розпочали реставраційні роботи з відновлення святині. Вона була відбудована з білого каменю в стилі ренесанс 1702 р. Владика Йосиф Шумлянський не тільки реставрував церкву, й збудував навколо неї оборонні укріплення, звів цегляні стіни, кутові вежі та в’їзну браму.

Велику мистецьку цінність становить західний портал, фланкований двома пілястрами та завершений фронтоном, тимпан якого оздоблений різьбленою в камені композицією «Успіння Богородиці». Північний портал оздоблений різьбленими з каменю кронштейнами і завершений трикутним фронтоном, у тимпані якого розміщено емблему реставратора церкви – єпископський герб з літерами І. Ш. Є. Л. Г. К. – А-В, які розшифровуються – Йосип Шумлянський, єпископ Галицький, Львівський, Каменець-Подільський – 1702 рік.

Цікаво, що під час відбудови храму Й. Шумлянський віднайшов надмогильну плиту над гробівцем свого славного предка, фундатора Успенської церкви. Її встановлено 1991 р., неподалік центрального входу до святині. На білокамінній плиті викарбовано: «Тут лежит Марко Шумлянський на великих й малих шумлянах дедичний пан, церквисти кафедральной галицкой фундатор, жил лет пе (85) преставился за короля полского» Зигмунта Августа, року Божий АФЛЕ».

На білокам’яних блоках-квадрах, з яких змуровано стіни церкви, є численні графіті – написи видряпані на камені. Більшість з них стосується до ХІІ-ХІІІ ст. Це свідчить про те, що саме ці блоки – залишки катедрального Успенського собору. На час закінчення будівництва у кінці ХVІ ст. церква була чотиристовпною, тринавною, однобанною спорудою розміром 25,8х13,4 м з трьома півкруглими апсидами та прямокутним у плані притвором із заходу.

Як відомо з письмових джерел, баня церкви зазнала значних пошкоджень ще у першій половині ХVІІІ ст. (можливо, через землетрус). У роки Першої світової війни під час артилерійського обстрілу традиційне завершення однобанного чотиристовпного храму обвалилося і дах замінили на чотирисхилий, покритий бляхою, завершений сигнатуркою. У такому вигляді церква простояла до 2001 року, коли розпочали її реставрацію, після якої святиня стала такою, як 1914 року. Цікаво, що у процесі реставрації церкви було розкопано фундаменти стовпів, які підпирали її баню. Це дало багатий археологічний матеріал. Були знайдені численні фраґменти стінових конструкцій Успенського собору ХІІ ст., елементи кам’яного декору храму, фраґменти фрескового розпису, які нині доповнюють уяву дослідників про зовнішній вигляд і внутрішнє декорування катедрального собору.

Відреставрована Успенська церква сяє на сонці позолоченими хрестами. Чудовою її окрасою є іконостас, який виконав визначний майстер українського живопису початку ХХ ст. Антон Манастирський, а також – Крилоська Чудотворна Ікона Божої Матері. Ориґінальною пам’яткою давньогалицької кам’яної пластики ХІІ ст. є вирізьблене у північній стіні притвору церкви зображення казкової істоти – крилатого змія-грифона.