Свято-Микільський соборний храм

Перша спроба побудувати храм на честь святителя Миколая була зроблена в кінці 18 століття. 26 червня 1769года Г.О. Потьомкін направив Катерині II донесення з проханням влаштувати в районі Вітовка (нині - Корабельний район м. Миколаєва), недалеко від русла Інгул, чоловічий Свято-Микільський монастир для монахів та інвалідів - учасників війни з турками. Дозвіл прийшов негайно. Настоятелем ще не побудований обителі був призначений архімандрит Мойсей. Але у зв'язку зі смертю князя, рішення про заснування обителі залишилося нереалізованим.

17 грудня 1789 р., через рік після взяття Очакова М. Л. Фалєєв поінформував архієпископа Катеринославського, Херсонського і Таврійського Амвросія про намір спорудити в Миколаєві храм на честь свт. Миколи Чудотворця. Здійснення цього доброго наміру дуже тісно пов'язано з греками-переселенцями, які зіграли значну роль в економічному і культурному житті міста.

Хвилі грецької еміграції покотилися, коли в цьому регіоні стали проводитися успішні військові дії Росії. Греки бачили в єдиновірній Росії свою покровительку. Кучук-Кайнарджийський мирний договір (1774 р.) давав Росії право захищати інтереси християнських балканських народів. Зокрема, жителям Архіпелагу дозволялося протягом року емігрувати до Росії. Грецьким емігрантам надавалися всілякі пільги, виділялася земля і грошова допомога. В кінці 18 століття греки з'явилися і в Херсонській губернії, а в середині 19 століття їх кількість в цій губернії досягла 3500 чоловік.

В 1790. був закладений дерев'яний грецький храм на честь свт. Миколая (на перетині теперішніх вулиць Пушкінської та Потьомкінської). Він проіснував близько 20 років. Її опис або зображення не збереглося.

Кам'яний грецький Свято-Нікольський храм будували з 1803 - до 1817 рр. Тривале будівництво порівняно невеликого храму пояснюється перш за все браком коштів. В цей період кількісний склад і матеріальні можливості грецької громади в Миколаєві значно зменшилися у зв'язку з від’їздом багатьох торговців, у тому числі греків, до Одеси після закриття Миколаєва для в'їзду іноземців за Павла I.

Про значні труднощі в будівництві грецького храму свідчать документи 1808 - 1815 рр., які зберігаються у фондах Державного архіву Миколаївської області. У 1808 р. архиєп. Платон дозволив свящ. Костянтину Марабут і прихожанам Нікольського храму збирати кошти на будівництво храму серед населення єпархії. Суми пожертвувань коливалися від 25 коп. до 1000 рублів. Окрім грошей жертвували будматеріали. Храму були подаровані ікони свт. Миколая та Божої Матері «Одигітрія» в срібному окладі.

Велику турботу про будівництво нового храму проявили архімандрит Захарія Петропуло і протоієрей Карп Павловський.

З часу освячення в 1817р. храм ніколи не закривався надовго. Навіть у 20-30 рр. двадцятого століття в ньому відбувалося богослужіння.

Після створення Миколаївської та Вознесенської єпархії, коли м. Миколаїв став єпархіальним центром, Свято-Нікольському храму було надано статус собору. Храм був відреставрований, на дзвіниці з'явилися дзвони. У південній частині собору був споруджений бічний вівтар на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Близько північних дверей із зовнішнього боку споруджено місце для освячення води.

Собор внесений до списку архітектурних пам'яток державного значення.