Спаська церква

У 1704 році поблизу Курилівської брами Полтавської фортеці згоріла Преображенська церква. У 1706 році настоятель І. Світайло за допомогою Івана Іскри спорудив на її місці невелику тимчасову Спаську церкву, а з матеріалу розібраного Здвиженського собору Полтавського Хрестоздвиженського монастиря планував спорудити нову Преображенську. Невдовзі І. Світайла, який проходив у справі страчених Василя Кочубея та Івана Іскри, було заслано на Соловки, звідки він повернувся у 1710 році. За цей час Спаська церква набула меморіального значення, оскільки була причетною до великої перемоги російського царя Петра І над шведами. За легендою, біля Спаської церкви комендант обложеної шведами фортеці полковник А. С. Келін читав полтавчанам лист Петра, в якому цар дякував захисникам Полтави за мужність і відвагу і просив їх протриматися до приходу головних сил армії. Жителі міста поклялися померти, але фортецю ворогові не здати, - і вони залишилися вірними своїй клятві: шведи у фортецю не увійшли. У цій церкві після Полтавської битви цар молився за надіслану йому перемогу; тут був відслужений подячний молебень, на якому був присутній самодержець, а на площі біля церкви поховали загиблих захисників фортеці.

Поруч з Спаською церквою спорудили нову Преображенську. В 1811 році останню розібрали, а начиння перенесли до Спаської церкви. У 1837 році Полтаву відвідав Олександр II. На гроші, які він пожертвував на збереження пам'ятки, та ті, що було зібрано шляхом підписки, у 1845 за проектом харківського архітектора А. Тона над дерев'яною церквою звели мурований футляр у вигляді однобанної церкви. 27 червня 1845 Спаський храм був знову освячений. Протягом 1847 р. перед західним входом в храм збудували і 4 вересня того ж року освятили кам'яну триярусну дзвіницю. У 1890 році територію обведено огорожею з мурованими стовпчиками і кованими гратками. У Спаській церкві зберігалися старовинні книжки, зокрема, Євангелія 1644 і 1698 років друку; «Анфологіон...» львівського видання 1651 року та інші. Серед ікон було сім, написаних у 1676 році іконописцем Герасимом Німим.

У 30-х роках XX століття Спаська церква закрита для богослужінь (знову служити в храмі почали під час німецької окупації, в 1942 році), втратила свою дзвіницю, яку розібрали, і Святі Врата. У 60-х роках була демонтована також історична огорожа і знищені численні поховання храмового кладовища, зокрема могили духовенства і могили захисників Полтави, полеглих у 1709 році під час захисту Полтавської фортеці.

У 2002 році місцевий архітектор доцент В. А. Трегубов виконав проект відродження комплексу Спаського храму, який передбачає відтворення втраченої дзвіниці, храмової огорожі і Святих врат та благоустрій території.

Дзвіницю Спаської церкви було відтворено за сприяння Полтавського міського Голови Андрія Всеволодовича Матковського та Голови правління АБ «Полтава-Банк» Олександра Васильовича Некрасова. Освячено до дня міста 23 вересня 2009 р.