Грушевському Михайлові Сергійовичу пам'ятник

Грушевський Михайло Сергійович - професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, голова Центральної Ради (1917—1918), академік, автор понад 2000 наукових праць

На розі вулиці Володимирської, 57 і бульвару Тараса Шевченка, 14, знаходиться памʼятник видатному українському вченому, політичному та громадському діячу, Михайлові Сергійовичу Грушевському.

М. С. Грушевський народився у 1866 році, в невеликому містечку Холм, яке зараз знаходиться у кордонах Польщі і називається Хелм. Батьки з дитинства прищепили йому любов до українських традицій і вірність їм він боронив все своє життя. В 1880 році Михайло вступає до Тифліської гімназії, а в липні 1886 надсилає прохання про зарахування на історико-філологічний факультет Київського Університету імені св. Володимира (тепер – університет імені Тараса Шевченка). Науковим керівником йому призначають Володимира Боніфатієвича Антоновича, під керівництвом якого він стає золотим медалістом, за роботу «Історія Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV століття». За такої високої відзнаки, його залишають в університеті, а в 1894 призначають на посаду професора Львівського університету. Тут, окрім суто наукової діяльності (пише перший том своєї знаменитої «Історії України-Руси»), також переймається просвітництвом – кілька років повʼязував себе з Науковим товариством імені Шевченка, яке мріяв перетворити на академічну установу, знану у всьому світі. В ті ж роки знайомиться з Іваном Яковичем Франко і цілою плеядою молодих, талановитих українських вчених.

Події 1905 року в Російській імперії сильно ослабили придушення українських національних рухів. У вересні 1907 року створено Українське Наукове Товариство, а також Товариство Українських Поступовців, у діяльності яких Грушевський брав активну участь.

Події розгортаються стрімко і в березні 1917 року створюється Українська Центральна Рада, головою якої, заочно, але одностайно обирають Грушевського. За його керівництва прийняті всі чотири знаменитих Універсали Центральної Ради, але після військового перевороту гетьмана Павла Скоропадського, Михайло Сергійович переходить спочатку на нелегальне положення, а згодом змушений виїхати за кордон. Там він займається, в основному, суто науковою діяльністю. В березні 1924 року повертається до Києва. Згодом його змусили покинути улюблене місто і жити у Москві, де обрали дійсним членом Академії Наук СССР. При цьому на нього велася справжня травля за сторони російських колег. М. С. Грушевський помер у 1934 році, в Кисловодську, за загадкових обставин, коли операцію на фурункулі проводив лікар, що не мав жодного відношення до хірургії.

Постать Грушевського в українській історії визначна. Його імʼя носить багато обʼєктів по всій Україні. Тому, не дивно, що в грудні 1998 року, в сьому річницю українського референдуму, що приніс державі незалежність, відбулось урочисте відкриття памʼятника знаменитому діячеві.

Памʼятка розташована навпроти Будинку Вчителя, який колись слугував місцем розміщення Центральної Ради.

Фігура академіка виконана з бронзи. Вчений зображений сидячим на лаві, дуже реалістично передане відчуття немолодої, стомленої життям людини. Руки вільно лежать на верхівʼї парасольки, погляд спрямований вдалечінь. Бронзовий монумент розташований на круглому, правильної форми гранітному постаменті, на фронтальній частині, знову ж таки бронзовими літерами викладено стилізований підпис Грушевського. Навкруги памʼятника – спеціально облаштована територія, яка, за задумом архітекторів, слугує своєрідним обрамленням для кращого сприйняття статуї. Планується також підсвітити памʼятку у темну частину доби.

Авторами проекту виступили відомий український скульптор Володимир Андрійович Чепелик та група талановитих архітекторів під керівництвом Миколи Івановича Кислого. Треба сказати, що творчий задум їх вийшов на диво вдалим, тому є гаряче рекомендованим до відвідин киянами та гостями міста.