Надам послугу Лікування заїкання

Ви хочете йти по життю далі без тягаря заїкання? Заїкання – це не хвороба, а прояв хвороби, один з її симптомів. Відповідно, щоб говорити про тактику лікування заїкання потрібно точно встановити, проявом якого розладу воно є… Якщо заїкання – наслідок логоневрозу (тобто, людина заїкається тільки при спілкуванні з іншими людьми, при хвилюванні, виступі на публіці і так далі), а також якщо заїкання є проявом конверсійного розладу, то лікувати його потрібно у лікаря-психотерапевта, поєднанням поведінкових і психодинамічних методів психотерапії (як індивідуальною, так і груповою). У 20 років є пізнє заїкання, що є проявом функціональних розладів, можна вилікувати. Якщо заїкання є наслідком органічної патології (людина заїкається постійно, зокрема наодинці з собою – поза ситуаціями спілкування), то подібний розлад слід лікувати, насамперед, у лікаря-невропатолога. Спершу вам необхідно встановити причину заїкання, наслідком якого розладу воно є – тільки після цього можна перейти до лікування…
Психотерапевтичний вплив став розглядатися як першорядно значущий із появою поглядів на заїкання як на невротичний розлад (Бертран, Лібманн, Лагузен, Меркель, Неткачев, Фрешельс, Шультесс та ін.). Прихильники психологічного напряму бачили в заїканні перш за все психічне страждання, тому при виборі засобів впливу на особу із заїканням враховували вплив цих засобів на її психіку. Провідною метою психотерапії є перебудова особистості заїкуватого на основі дійового усвідомлення причин, процесів розвитку заїкання та його патогенних факторів.
При цьому у дітей формується активна і свідома участь у процесі відновлення плавного мовлення, створювалась позитивна емоційна установка на видужання, адаптацію до потреб суспільства.
Виділяють дві групи причин виникнення заїкання: сприятливі і що провокують.
Серед привертають причин виникнення заїкання необхідно виділити:
• спадкову обтяженість;
• захворювання, що викликають енцефалопатичні наслідки;
• внутрішньоутробні, родові травми;
• перевтома і виснаження нервової системи (як наслідок інфекційних захворювань). Деякі умови, що сприяють виникненню заїкання:
• порушення розвитку моторики і відчуття ритму;
• убогість емоційного розвитку;
• підвищення реактивності в результаті анормальность відносин з оточуючими;
• приховані психічні порушення (наприклад, ущемлення). Наявність одного з перерахованих вище умов достатньо для нервового зриву і, як наслідок, заїкання. До причин, що провокує виникнення заїкання, належать:
• одномоментна психічна травма (страх, переляк)
• двомовність або багатомовність в сім'ї;
• наслідування;
• тахілалія (прискорена мова). Ускладнення заїкання
Наявність заїкання змушує дитину уникати мовних ситуацій, в результаті чого звужується коло його спілкування і, як наслідок, загального розвитку. З'являється недовірливість, сторожкість, відчуття різниці між собою і однолітками. В результаті нерозуміння між дитиною та її батьками (однокласниками, однолітками) розвивається відчуття ущемлення, власної неповноцінності. Наростає дратівливість, з'являється лякливість, яка може призвести до пригнічення психіки і збільшенню заїкання. Заїкання може призвести до зниження успішності в школі з причини незручності, сором'язливість і замкнутість дитини. Розвиток заїкання може перешкодити у виборах професії, а також у створення сім'ї.
Зазвичай заїкання з'являється в період інтенсивного розвитку мови, у віці 2-5 років, коли у дитини формується зв'язна мова. Частіше спостерігається у хлопчиків. Перебіг заїкання хвилеподібний, найбільшої вираженості досягає в критичні періоди розвитку (у віці 3-х і 7-ми років).
Невротичне заїкання або логоневроз - заїкання, обумовлене впливом психотравмуючих чинників (переляк, зміна звичної обстановки, розлука з батьками, неправильне виховання, конфліктні стосунки в сім'ї та ін.) При невротичному заїканні з'являються супутні рухи, які можуть бути як мимовільними, так і навмисними, коли дитина намагається переключити увагу з промови на дію (постукування, клацання мовою, відбивання ритму ногою або рукою, посмикування шиєю та ін.) Характерно мінливість проявів логоневроза, а також поєднання з іншими невротичними розладами (страхи, нічне нетримання сечі, порушення сну, загальна дратівливість).
Неврозоподібне заїкання - заїкання, обумовлене органічним ураженням центральної нервової системи. Характерна виражена судорожність мови, нерідко в поєднанні з невимушеними скороченнями м'язів обличчя і рук. Неврозоподібне заїкання відрізняється стабільністю проявів; при спілкуванні з оточуючими у дитини, зазвичай, відсутній страх мови.
Неврозоподібне заїкання з невротичними нашаруваннями - заїкання, що поєднує ознаки логоневроза і неврозоподібного стану. Важко, не мати можливості виражатися швидко і лаконічно. Важко, вибирати слова, які не викликають особливих труднощів. Ще гірше, відчуття безпорадності. Занадто часто люди зневажливо ставляться до тих, хто заїкається, щоб дізнатися, наскільки вони розумні. Подумайте, про нові можливості без заїкання. Ви можете уявити собі, як навколишній світ бачить вас в абсолютно новому світлі, і ви дивитеся на навколишній світ інакше! Ви можете звернутися за допомогою до психолога.
КОНТАКТИ:
Тел.139701389083+
E-mail: ten.rku@arivod-ksihcolov
для довідок та попереднього запису
м. Волочиськ, вул. Лисенка 1/5