Інструменти впливу на правопорушників задля убезпечення суспільства

Не виникає сумнівів, що наслідком кримінального злочину повинно бути кримінальне покарання. Більше того, кримінальне покарання у свідомості пересічних громадян має стійку асоціацію з місцями позбавлення волі.
В'язниця — не завжди ефективний спосіб реагування на всі без виключення злочини, особливо з точки зору перспективи повернення особи у суспільство.
Але якщо не в'язниця, то яким чином буде здійснюватися покарання без ізоляції, чим це краще і наскільки небезпечно це буде для громади?
У відповіді на ці питання полягає суть пробації, яка виникла більше 200 років тому і продовжує вдосконалюватися в усьому світі як система кримінально-правового реагування. Пробація є не лише альтернативою позбавленню волі, але й є більш ефективною з точки зору реабілітації правопорушників та створення у них готовності жити, не вчиняючи правопорушень.
Пробація — це альтернатива позбавленню волі, що передбачає відбування засудженими покарання в громаді без ізоляції від суспільства. При цьому система пробації забезпечує не лише контроль за виконанням обов'язків, покладених судом, та й може надавати певні консультації та допомогу для створення готовності особи жити, не вчиняючи правопорушень. Діяльність пробації базується на індивідуальному аналізі проблемних питань кожного правопорушника, розробці для кожного з них індивідуальної системи мотивації, контролю та допомоги. Пробація в Україні розвивається з урахуванням європейських стандартів, сучасних інструментів роботи з правопорушниками та кращих міжнародних практик застосування альтернативних санкцій (альтернативних ув’язненню видів покарань).
Безперечно, уся діяльність пробації та, зокрема, функція соціально-виховної роботи з правопорушниками спрямована на попередження нових правопорушень. Але у жодній країні світу ніхто не може гарантувати, що така діяльність забезпечить 100% утримання клієнтів пробації від вчинення нового злочину. Наразі у світі не існує жодного інструменту, який би гарантував такий вплив на правопорушника, проте є різні способи впливу на особу, що доводять високу ефективність. І саме їх застосовують працівники пробації.
Робота з правопорушником проводиться не навмання, а базується на проведенні науково розробленого дослідження його кримінальної історії, особистості та способу його життя (оцінка ризиків і потреб). Виявляються проблемні аспекти, що у комплексі ймовірно зумовили вчинення ним злочину (приміром, відсутність освіти, роботи та законних джерел доходів, складна ситуація в родині, вплив оточення, різного роду залежності, спосіб мислення та інші психологічні особливості тощо).
Разом із суб’єктом складається план індивідуальної роботи і вже на основі наявних потреб визначаються відповідні заходи. Головна мета такої роботи – мотивувати осіб, які вчинили правопорушення, до змін на краще та готовності жити без порушень закону. Однак працівник пробації не може надавати суб'єкту пробації весь спектр консультацій. Саме тому важливим аспектом успішної пробації є залучення відповідних спеціалістів відповідно до наявного Банку ресурсів певної громади, необхідних для проведення такої роботи.
У період наглядової пробації до здійснення заходів нагляду за засудженими та проведення з ними соціально-виховної роботи можуть залучатися волонтери пробації – фізичні особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, уповноважені органом пробації на виконання окремих завдань, пов’язаних із пробацією, на добровільній та безоплатній основі.
Залучення волонтерів – це ефективний засіб збільшення спроможності та ефективності роботи із клієнтами пробації для їх виправлення.
У кожного клієнта пробації є власні (індивідуальні) потреби та проблеми, самостійно вирішити які він не в змозі. Волонтери – це люди, які успішно подолали схожі проблеми, або мають професійні знання для їх вирішення, і готові безкоштовно ділитися цим досвідом і знаннями. Тому волонтерами пробації можуть бути люди різного соціального статусу, з різним світоглядом та рівнем освіченості.
Крім того, Законом України «Про пробацію» введено новий інструмент роботи із засудженими – пробаційні програми, які призначаються за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити (програми психологічної корекції та програми соціальної адаптації, спрямовані на усунення негативних факторів, що впливали та можуть в подальшому впливати на поведінку правопорушника).Нині розроблено, проведено пілотування та затверджено наказами Міністерства юстиції України пробаційні програми для роботи з суб’єктами пробації, обов'язок пройти які може покладатися судами на осіб, звільнених від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі з іспитовим терміном: «Попередження вживання психоактивних речовин», «Подолання агресивної поведінки», «Зміна прокримінального мислення», «Формування життєвих навичок».
Для вирішення криміногенних потреб та змін у поведінці суб’єктів пробації залучаються і неурядові (громадські, релігійні, благодійні) організації, які мають досвід і ресурси для роботи із різними категоріями осіб, які є цінними для використання і у роботі з клієнтами пробації.
Варто зазначити, що пробація – не панацея від злочинності! Проходження правопорушником пробаційної програми чи іспитового терміну під наглядом пробації не гарантує його утримання від вчинення нового злочину. Проте пробація використовує у роботі з правопорушниками низку інструментів та методик, що можуть змінювати його поведінку.
Лише спільними зусиллями усіх зацікавлених сторін (державних і недержавних органів та установ спільно з громадою) можна підтримати людину у складних життєвих обставинах та підвищити безпеку в громаді.
І наостанок, для самого засудженого пробація – це шанс на справедливе покарання, можливості змінитися, зберегти при цьому родинні зв’язки, роботу, житло. А для тих, хто відбув покарання і вийшов із місць позбавлення волі, пробація – це підтримка в період адаптації.