Закон суворий, проте справедливий: на кого розрахована дія статті 40 кку

Боротьба України з ворогом триває, і людина, як найвища соціальна цінність держави, постійно потребує захисту, в тому числі юридичного. Подібна необхідність зумовлена тим, що рф систематично порушує права й свободи наших громадян. Зараз окуповані території є місцем, де легітимні нормативно-правові акти не діють, а натомість людей змушують дотримуватися порядку, який нав’язав агресор.

Особи, котрі свідомо й без вагань приймають незаконні пропозиції ворога та допомагають йому в установленні контролю на суверенних територіях – злочинці. Їх пособництво буде кваліфіковано у відповідності до чинного законодавства.

Проте існує й категорія «виключення». До неї можуть потрапити лише ті громадяни, які були вимушені співпрацювати з представниками країни-агресора, адже були позбавлені вибору. Варто зазначити, що примус повинен мати особливий характер. У статті 40 Кримінального кодексу України прописано, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Відтак, головною умовою для застосування цієї норми є наявність факту заподіяння постраждалому болю, страждань, будь-яких форм каліцтва, тобто дій, які загрожували життю та здоров’ю.