Країв

Від Зозулинців через Оженин мандруємо на північ і десь на 3-ому кілометрі різних доріг досягаємо села Краєва,  де зараз 268 дворів, 587 мешканців, восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека відділення поштового зв’язку, ФАП, крамниця, ларьок, млин приватизовані фермерсько – хліборобські осередки колишнього КСП Зірка.

Країв має започатковану в 1739 році на кошти Софії Місіунової муровану православну церкву імені Пресвятої Богородиці(Покрови), де зберігалися цінні стародруки, рукописи, хроніки подій, копії метричних книг з 1796 року, опис церковної землі площею понад30 десятин. З1861 року тут був православний священник Анатолій Михалевич.

Окутана з півночі і півдня незначними висотами рівнинно-низинна околиця Краєва береже сліди її заселення ще з кам’яної доби. Тут в урочищі ПЛЕСЦЕ знайдено камяну сокиру, долото, римські монети 1-2 століть а в сільській дільниці Краївки –уламки глиняного посуду з 3 століття.

Найдавніше минуле Краєва опосередковане через прізвище від нього засвідчує репрезентована в Острозі підтвердна грамота 1458 року про те що, Олехно Джус продає Дробишеві Мжюровичу ряд сіл де читаємо:»Був при тому (догорові) пан Патрикій Краївський» (Краивський) і маршалко Гаврило».Поборовий циркуляр за 1503 рік зобов’язує «Краєв» сплачувати крім іншого повинності за 6 «димів» 5 «підсудків» (помічників суддів) виконувати сезонні околишні шарваркові роботи. Польський географічний словник 1880-1902 років реєструє цю оселю під назвою «Краюв»(Krajow) а посилаючись на документ 1583 року –«Краєв» (« Krajew».). У донесенні возного від 12 грудня 1617 року мовиться про численні татарські руйнації які постигли й село «Краев» де в щент спалено поміщицький двір гумно (тік з господарськими забудовами) корчму всі крім декількох клунь житлові будинкі . Карта 1775 року зарисовує це село під назвою «Крайов» (Krajow) а поземельний план за 1830 рік –«Краєво». Після збройних повстань 1831-1863 років конфіскована царським урядом маєтність Краєва була передана поміщикам Ісуповим. За даними 1889 року «село Краев при небольшом пруде волости Бугринской» мало 40 дворів 307 прихожан (9 римокатоликів 56 євреїв) відкриту в 1809 році церковно-приходську школу, придорожню корчемку, смолярню, лісопасіку. Адміністративний довідник 1947 відносить «Країв» зі своєю сільрадою і хутором «Новокраїв» до Гощанського району а десь 1959-1961 років –це вже село адміністративно підпорядковане як і зараз Оженинській сільській Раді.

Назва Країв за кінцевим «ів» належить до прикметникових які початково символізували приналежність її особовим найменням чи певним іменованим географічним об’єктом. З цих міркувань  напрошується передусім вбачати в ній давнє імя людини Край яке Польські писемні джерела засвідчують з 1204 року а староукраїнські акти з 15 століття як наприклад: "А при тому був й свідком пан Мик Край" (1460 рік) де воно є у вияві прізвища (прізвиська). Його розвиток міг бути різним. Найбільш ймовірно що це укорочене староруське двокомпонентне імя зразка Крайслав (Край-слав) де приховане побажання народженому: "Хай стане до краю (надмірно) величним нехай здобуває славу!". Але болгарське особове «Крайо» на такій же вихідній основі трактують у дещо іншому змісті: "Нехай буде останньою дитиною у багатодітній сімї!" або «Хай настане край(кінець) дитячій смертності!». Крім того польські вченні «Край» повязують з однозвучним словом у значенні «той хто проживає на краю оселі» або «людина котра має відношення до дії окреслюваної словом краяти» «різати що небудь на частини» «кроїти» «вриватисьу щось». Але відоме ще й слово краяни «мешканець певного краю (країни) стосовно іншого мешканця тогож краю; земляк; співвітчизник»; краяний «утискуваний переслідуваний».

За фрагментами місцево – народних міркувань село це тому так назвали що на краю річки (приток Горині) його заснували.

Отож назва Країв приховує значення «оселя до якої має певне відношення чоловік з призвіщем, прізвиськом, чи іменем Край що найбільш ймовірно походить від давньо-руських особових імен типу  Держикрай, Крайослав, Крайбор, де компонентне «край» могло втілити різні поняття в імені особи».

Країв має крім річки Горині (її назва зясовується у нарисі «Острог») інші реалії. Ось кілька: Дубини - поле на місці дубового лісу; Ватяк - хутір на місці однойменного урочища де кажуть ріс «ватяк» тобто ваточник «багаторічна травяниста рослина з великими повстисто – пухнатими зісподу листям і пучками свіжо-білих волосків біля насіння. Глинище - нива в околиці глиняного кар’єру; Євчукове - поле на маєтності Євчука; Заводські відстійники-каскадні водоймища для очищення забруднених вод; За лісом - культивовані грунтипо другому боці лісу; За млином - поле луг за колишнім водяним млином; Заставя - сінокіс по другому боці ставка; Краївка - уже згадане урочище де значення частина села Краєва «або «край оселі»; Крупосєрове - старовинна назва в околиці садиби пана Крупосєрова; Лісова - вулиця в напрямку лісу; Маковище - надбережне поле де цвіли лугові маки; Мирна - традиційна назва сучасної вулиці; Плесне - згадане урочище в околиці невеликого плеса (рівного заливного лугу); Фоса- зникаюча притока Горині витворена внаслідок прокопаної осушувальної канави; Хмілярське - поле де ніби вирощували хміль а за іншою версією – маєтність хміляра; Хутір(Хутор) - житлові забудови хуторянського зразка; Шляхова- вулиця у напрямку хутора Шлях що при магістральній дорозі.

 В Україні Країв одинокий, хоч має споріднені наймення осель: Краївщина(Житомирщина), Крайники (Полтавщина), Крайникове (Закарпаття). У Польщі є Краюв (Krajow), у Бєларусі- Крайск, Югославії- Краінце. Відомі теж споріднені назви мікрообєктів.