Історія села Миролюбівка

На південному сході від Кривого Рогу розташоване село Миролюбівка. Колись це були цілинні чудові чорноземні степи, порізані великими балками Велика Кроква і Мала Кроква. У ХІХ столітті землі, які пролягали від села Войкове до селища Радушного і нараховували 6 тисяч десятин, були привласнені чинвником з міста Херсона Яновським. Така ж кількість землі Яновського була і в Бессарабії, яку він подарував своєму зятеві.

Керував своїм господарством Яновський наїздами з Херсона, де він займав високу посаду, а конкретним господарем на землі був управитель.

Після революції 1917 року деякий час ці землі були без певного господаря, тому використовувались криворізькими шахтарями під городи. Деякі криворіжці почали будувати землянки і залишались на круглий рік на цій землі.

Після голодного 1922 року почали переселятись білоруси з Могильовської і Мінської областей. У 1923 році білорусами – переселенцями та криворізькими шахтарями було засновано село. Оскільки приїжджий люд був мирним і трудолюбивим, тому село і нарекли Миролюбівкою.

Перші переселенці білоруси: Вершки, Івановські, Короленки, Поташі, Шарки, Демошкевичі.

Переселенці криворізьких копалень: Смоквіни, Лавроненки, Стадники, Криштопи, Столітні, Чумаки, Архипенки, Сичі, Чумаченки.

У 1939 році після змін, які відбулися на західному кордоні України, до села з території колишніх польських земель, були переселені родини Кеців, Норовичуків, Матиюків.
У 1923 році село будувалося власними силами переселенців і мало Г – подібну форму: центральна вулиця строго зі сходу на захід і допоміжна – з півночі на південь. Для будівництва хат використовувались глина і солома. Жителі займалися землеробством, кожна родина мала по 5 – 10 десятин землі.

Господарства були приватними. За короткий час були вирощені великі фруктові сади, територія села буяла декоративними насадженнями.

У 1930 році було створено колгосп, який очолив Лука Іванович Козак. Його послідовниками були Олександр Олександрович Кушнір, Сушко з села Лозуватки, Забело Володимир Микитович, Вербенець Борис Семенович, Вовченко Микола Васильович, Андрух Василь Миколайович, Козаченко Микола Васильович.
Війна перервала мирний труд хліборобів. Багато жителів села Миролюбівка пішли на фронт і не повернулися, чимало молоді було вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Холодний світанок 18 лютого 1944 року можна вважати другим днем народження Миролюбівки. Визволення від фашизму принесли воїни 46 – ї гвардійської армії генерала Глаголєва Василя Васильовича, безпосередню участь у боях за населенні пункти брали воїни 48 – ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням гвардії генерал – майора Корчикова, яка входила до складу 34 стрілецького корпусу генерала Кособуцького. Безпосередньо визволяли Миролюбівку воїни 143 гвардійського стрілецького полку під командуванням майора Берлінського.

У лютому 1944 року, коли радянські війська визволили Миролюбівку, жителі дружно взялися за відбудову зруйнованого. Невдовзі до миролюбівського колгоспу приєдналася сусідня артіль імені Леніна (село Садове, яке потрапило під знесення). Разом відновлювали зруйновані війною господарства, розвивали колгоспну економіку.
В 1949 році господарство очолив недавній, весь зранений, фронтовик Вовченко Микола Васильович – людина до нестями віддана селу і людям.

У 1958 році було закінчено будівництво нового Будинку культури, а на початку 1960 – х років збудовано новий медпункт.

У 1988 році була здійснена реконструкція середньої школи, збудовано новий навчальний корпус, актовий зал, спортзал, тир, їдальню, котельню.

Нині село Миролюбівка, попри всі негаразди і скрути, продовжує розвиватися.