Історична довідка

Петропавлівка – селище міського типу, центр селищної ради, до територіальної громади входять смт. Петропавлівка та с. Войтове. Кількість населення – 5200 осіб. У різні часи кількість населення становила від 3 до 8 тисяч чоловік. Знаходиться на відстані 30 км від обласного центру м. Луганськ, 55 км – від районного центру. До 1966 року Петропавлівка була районним центром, після адміністративної реформи увійшла до складу Станично-Луганського району Луганської області. Селище розташоване між річок Євсуг та Ковсуг, що зливаються за околицею населеного пункту в одну та впадають у Сіверський Дінець. На околицях селища виявлено залишки стародавніх поселень різних періодів: епохи мезоліту, епохи неоліту, кургани бронзової доби, городище салтівської культури. Петрівка заснована у другій половині XVII століття, у той час ця територія сучасної України входила до складу Російської імперії. Заснували містечко козаки з метою охорони рубежів, спочатку дали назву Караяшник. Але козаки переважали у складі населення нетривалий час тому що, сюди переселялись українські селяни. Під час повстання проти влади, що було організоване К. Булавіним у 1708 році містечко було знищене військами московського царя. Після розорення містечка та подавлення повстання територію Караяшника продовжували заселяти українці з Полтавщини та інших територій України, що розташовані біля Дніпра. У 1771 році Караяшник було переіменовано у Петропавлівку у зв’язку із будівництвом у 1767 році собору святих Петра і Павла. Станом на 1779 рік Петропавлівка входила до Біловодського повіту. Мешканці Петропавлівки в основному були зайняті сільськогосподарським виробництвом, але з розвитком промислових підприємств у Луганську та навколишніх територіях – частина селян знаходили собі роботу у містах, зокрема на паровозобудівному заводі Гартмана, вугільних копальнях. Після Жовтневого перевороту у Росії у 1917 році та громадянської війни у Петропавлівці (з 1923 року до 19.05.2016 Петрівка) сталися зміни у житті населення. Були створені спочатку сільгоспартілі, потім у 30-і роки ХХ століття – колективні сільгосппідприємства. Почала розвиватись соціальна сфера – поновлено роботу лікарні, шкіл, відкрито будинок культури. На жаль, позитивні зміни у житті супроводжувались насиллям та сутичками між різними прошарками населення, що провокувались новою владою та комуністичною ідеологією. Важким був період окупації німецькими військами для мешканців Петропавлівки у роки другої світової війни, що тривав з 30 липня 1942 року протягом 173 днів. Понад 200 мешканців Петропавлівки було вивезено до Німеччини де працювали на підприємствах. Багато Петропавлівчан не повернулись з війни, 383 мешканців нагороджені орденами та медалями за бойові подвиги. 23 січня 1943 року Петропавлівка була визволена від загарбників. У повоєнні роки було відновлено сільське господарство, створено велике державне сільгосппідприємство, побудоване житло, нова лікарня на 150 ліжок, будинок культури, працювали транспортні підприємства, підприємства по виробництву будівельних матеріалів, мережа крамниць, їдалень, бібліотеки, музична школа, вузол зв’язку, підприємство з забезпечення газопостачання, електроенергії. У 1957 році Петропавлівка набула статусу селища міського типу. Сучасна Петропавлівка – селище міського типу з населенням понад п’ять тисяч осіб. У селищі функціонують сільгосппідприємства, автотранспортне підприємство, велика частина населення працює на Луганській теплоелектростанції, що розташована за 5 км від Петропавлівки, є мережа закладів побутового обслуговування населення, крамниці, заклади громадського харчування, цифрова АТС, відділення банку, пошта, дві загальноосвітні школи, музична школа, дитячі дошкільні заклади, селищний будинок культури.