Коротка історія с. Нехворощ

Містечко Нехворощ, в древності Форошня або Фороща, Волинської губернії Житомирського повіту Андрушівської волості знаходиться: від Житомир 40 верств, найближча пошта Червоне 5 верств, найближча залізнична дорога станція Чорнорудка Київської губернії 12 верств. Воно розміщене по двох боках річки Пустохи в древності під назвою Порошні, впадає в річку Гуйву, яка в свою чергу впадає в ріку Тетерів, в напрямку з пінічного сходу на південний захід. Місцевість на якій знаходиться містечко Нехворощ, рівна прорізана вздовж долиною ріки Пустохи. Одна єдина підвищеність - це горб насередині містечка на правому березі ріки, на якому в древності був замок, а з даний час –церква. Грунт: від чистопіцаного до глибокого чорнозему; клімат здоровий, завдяки лісам. Містечко Нехворощ або Форошня одне з самих древніх заселених місць в цьому краї. Вже в 1523 році воно було достатньо видним заселенням, якщо польський король Сігізмунд І подарував право на міщанське звання. 0днак росту і розвитку його в першій половині 16 століття багато заважали зовнішні вороги польської держави – татари. В ревізії 1545 року, в згаданому указі правління сенату від 18 листопада 1507 року сказано, що містечко Форошню нападали татари і губили людей; до здійснення цієї ревізії жителів не залишилося зовсім. Форошня, як володіння, НІКОЛИ не мала свого спадкоємницького поміщика. Це було володіння королівське і віддавалось королями різним особам на тимчасове користування. Першим, хто одержав право на володіння від короля Сігізмунда, був Олексій Антонович – 24 грудня 1554 року. Власне, ріст і розвиток Нехворощі почався у 1570 року, тобто з часу побудови замку для захисту краю від татарських навал. Володарем в той час був Яків Вербовецький. Він звернувся з проханням до польського короля Стефана Баторія про дозвіл йому, власнику Форошні, будучи на Київській землі, заснувати місто і замок з заселеними вільними людьми» На це прохання одержав привілегію, записану з Архів Державної коронної метрики в актовій книзі, яка відноситься до воєводств: Київського, Волинського, Брацлавського і Чернігівського під літерами Х. Д. На 163 сторінці такого змісту:"Стефан Господньою милістю король польській великий князь Литовський, Лифляндський; Російськйй, Пруський, Мазовецький, Жмудсьркий, князь Адмірідомський оголошуємо цим листом всім і кожному, до кого це стосується, наслідникам нашим: розповідав перед нами уродженець Яцько Вербовецький наш Київський землероб, що він на власному пустирі Форошні, яка входить до Київської землі між нашими землями Житомиром і Білою церквою, а саме на Форошні поблизу татарського тракту в свою користь і нашим державним володінням, рівно князів державних, дворян і всього населення тієї країни і в захисті від нашестя ворогів-татар бажає побудувати за свій рахунок замок і город «Бив перед нами чолом, прохаючи нашої панської милості про дозвіл на це, а також у створенні ярмарки і торгівлі, корчми для продажу пиття, про що також просили наші державні радники, які були при нас. Ми бачачи, що він на стільки для власної користі скільки для захисту країни, бажає звести за власні кошти не в збитки іншим містам і нашим доходам, то на це всемилостивіше дозволяєм і цією нашою грамотою постановляємо в володінні Форошні на власній його землі побудувати замок, а при ньому місто. Заселити його вільними і пригожими людьми і цьому місту представляємо ярмарку кожен рік. Прибуток, який має ярмарка вільний від всіх зборів в казну в продов¬женні 2 неділь і щотижневі торги. Пропонується в цьому місті заводити корчми для продажу різного роду пиття і отримувати користь.

На свій розсуд одержувати податок з продажу пиття/канщізна/ із міщан і доставляти в нашу казну. Йому від нас дано ці свободи – жінці, дітям і нащадкам непорушно на вічні часи, якими він так, як князі і вельможі і жи¬телі наших міст Польської Корони і Великого Князівства Литовського і Київської землі користуватись будуть по нашій милості - ми дали Яцьку Вербовецькому цю грамоту з особистим підписом, в якій для переконання наказали поставити нашу Коронну печать.
Дано в Львові 8 липня 1578 року, царювання нашого третього року»

В 1586 році Яків Вербовецький своє право на існуюче уже місто Нехфорощ заселений міщанами, уступив Василю Козаревському. Це записано в житомирських градських книгах 2 серпня 1586 року. Василь Козаревський, щоб привернути більше вільних людей для заселення Нехворощі, клопотав в 1593 році в генеральному коронному сеймі в Варшаві у короля Сігізмунда Ш, ще більші права вільності для людей заселивших і які ще мають селитися в Нехворощі. А також Магдебурське право на рівні з містами Києвом і Луцьком. Привілегія на Магдебурське право записана в архіві коронних метрик, по ділам воєводств: Київського, Волинського, Брацлавського і Чернігівського, які відносяться до царювання короля Сігізмунда ІІІ, російською записане і означена літерами К. В. на сторінці 14 такого змісту: «Сігізмунд Божою Лас¬кою король польський великий князь Литовський, Російський, Пруський, Назовецький, Жмудський, Ліфляндський та інші повідомляємо листом всім в загальному і кожному власне, представляв нам діло уродженець Василь Козаревський Київський суддя, що він на власній землі в придбаному володінні Форошні, яке знаходиться на Київській землі вже перед цим збудував замок для оборони від неприятеля і захисту наших коронних областей по за¬гальному закону і до укріплення оборони. Зберегти досвід і заселити місто, просив нас про лист на це місто. Форошні ввести Магдебурське право, дозволити ярмарки, торги і пільги з влаштуванням торгівлі за прикладом інших міст. Таму ми дозволили в місті Форошня ярмарки, торги і різні промисли, маючи надію, що це необхідно для країни, якій загрожує небезпека від наших неприятелів і вірячи, що створення замку і його утримування не може бути без надлишок, нашою королівською ласкою сказаному місту Форошні, тутешнім міщанам, вільним людям, які поселилися і які ще поселяться даруємо Магдебурське право і які повинні платити в місцеву казну, 1578 рік, царювання нашого третього року.»

Привілегію виписану із пояснювальної книги польськими літерами, видать ми дозволили в переконання прикладена коронна печать, Перше: 1 квітня 1554 року в м. Вільно створений Устав про Королівське володіння в великому Князівстві Литовському, в якому було пред¬ставлене вільне місто Нехворощ в Київському воєводстві Житомирському повіті над рікою Порошнею. Друге. 1 липня 1564 року в місті Більську-Подольському на Державно¬му Сеймі Великого Князівства Литовського подаровано привілегію: Литовський Статут землям Князівства, а Магдебурське право по зразку міста Вільне подаровано всім містам великого Князівства Литовського, в силу цього положення накладено мито і повинності. Трете: 8 липня 1578 року в м. Львові його Королівською Величністю Королем Стефаном Яцьку Вербовецькому Ленному власнику володіння Форошні подарована привілегія, виписана з метричних книг, яка дозволяє на цій землі побудувати місто»
Четверте: 11 серпня 1586 року в Житомирських місцевих книгах нами і возним на користь уродженця Василя Козаревського по законній уступці уродженця Вербовецького набутого права на існуюче вже місто Нехворощ, заселений міщанами даного часу містечка Нехворощ, як містечка заселеного вільними людьми. П’яте: 10 червня 1593 року в м. Варшаві на Генеральному Коронному Сеймі на прохання уродженця Василя Козаревського - власника і місцево¬го Київського власника містечка Форошні або Нехворощі, копія Привілегії Короля Сігізмунда ІІІ, виписана із Коронних метрик на Магдебурське право та інші вільності на прикладі міст Києва і Луцька такого змісту: « Станіслав Август божою ласкою і по волі народу Король Польський , Вели¬кий князь Литовський повідомляємо цим листом всім загалом і кожному окремо, кому про це потрібно знати, що в Архів Коронних метрик поділом воєводств Київського, Волинського, Брацлавського і Чернігівського (по російська позначена літерами К. В. ) на 14 сторінці наступна привілевія Сігізмунда ІІІ : «Божою ласкою Король Польський, Великий князь Литовський і Російський, Пруський, Мазовецький, Жмудський, Ливлянський та інші повідомляємо цим листом нашим всім загалом і кожному окремо, кому це потрібно знати. Представляв нам діло уродженець Василь Козаревський власник і місцевий Київський суддя, що він на власній землі свого прид¬баного володіння Форошні, яке знаходиться на Київській землі, вже перед цим побудував замок для оборони від неприятеля і захисту наших Корон¬них областей по загальному закону. Утримує і заселяє місто, просив нас про лист на це місто Форошню, для збільшення заселенців подарувати Магдебурське право, ярмарки, торги, пільги з влаштуванням торгівлі на прикладі інших наших привілегійованих міст. Потім ми дозволили в місті Форошні ярмарки і торги, різні промисли, маючи надію, що це необхідно країні, якій загрожує небезпека від нашого неприятеля. I бачачи, що створення замку і утримування його не може бути без надлишок, то нашою Королівською ласкою сказаному місту Форошні, тутешнім міщанам, вільним людям, які поселилися і які ще поселяться даруємо Магдебурське право і місцеву свободу на прикладі інших міст наших на Київській і Волинсь¬кий землі, особливо Києва і Луцька. Назначаємо Війта, бургомістром Радних і місцевих урядників за наказом від власника Василя Козаревського і його прибічників, яким доручаємо на прикладі Києва і Луцька на основі Магдебурзького закону проводити суд і розправу, наказувати вбивства і проступки, чинити зняття власності з ярмарок і торгівель, правда з допущенням апеляції до власника. Також дозволяємо в місті Форошні мати Ратушу, лавки, місцеві уряди на місцеву користь, вводити цехові ремесла, влаштовані на прикладі міст Києва і Луцька. Дозвсляємо одну ярмарку в день Святого /пропуск/,торги щотижневі /пропуск/ в МІСТІ Форошні, де на ярмарки і торги дозволяємо різним людям і всякого чину купцям внутрішнім і приїжджим гостям проводити різного виду торгівлю, а плата на користь власника володіння Форошні». Василь Казаревський, власник і Київський місцевий суддя і його нащадки по закону, як інші міщани Київської землі повинен дотримува¬тись для міста Форошні Магдебурськогое права, остерігаючись щоб в місті Форошні не мали місця злі люди, яким заборонено проживання в державі, тому і дано це право Василю Козаревському, власнику і місцевому судді, його прибічникам і міщанам міста Форошні за особистим підписом і Коронною печаттю.

Дано в Варшаві на Генеральному Державному Сеймі 10 червня 1593 року царювання нашого шостого року, цю привілегію ми з пояснювальної книги виписали польським листом і видали власнику. Дано в Варшаві 14 січня 1792 року царювання нашого 28 року по докладу преподобного Гугона Гумберта Колонтая Коронного підканцелярія Краковського Каноніка. Гугон Колонтай Купріян Савинськнй Великої Коронної Канцелярії Метрикой з 1593 року дозвіл уродженцю Василю Козаревському побудувати замок на власній землі і місто Форошню. Шосте: 3 березня 1595 року в Кракові привілегія того самого Короля Івану Грудзинському із тих же книг виписано, по яких місто Нехворощ, як Королівське володіння подароване йому в пожиттєве володіння. Сьоме: 31 січня 1596 року рішенням Королівського Суду по скарзі Івана Грудзинського власника міста Нехворощ, на не законних власників подружжя Юрія Бліструка і жінку його Агнешку, уродженку Вольську, по якому місто Нехворощ, як створений на землі подарованій Королем Сігізмундом Августом 24 грудня 1554 року Ленним правом Олексію Анто¬новичу тільки до присічення нащадків чоловічого роду, то володіння призначено Королівським. Восьме: Конституцією 1598 року в зборі Законів 2 тому на сторінці 1463 в статті про місто утверджено привілегію на влаштування новоз¬ведених міст, внаслідок чого проведені тарифи, які видавались нашими попередниками на Нехворощенське старостайство, називаючи його королівським містом і здійснюючи все по закону, накладені з вільних міст по¬датки і збори завжди вносив і вносить зараз в Державну казну, то ми, дивлячись на це прохання належне Верховною владою і Конституцією в Сеймі в статтях:
1. наші вільні міста в областях Речі Поснолитої
2. утвердження вільних міст Речі Постолитої
3. комісія поліції
4. застереження в містах перш за все королівських, а нині вільних, яким надається право не тільки видавать привілегії замість втрачених, але навіть якщо яке-небудь заселення одержить достойний вигляд, то видава¬ти місцеву привілегію на землю, древні привілегії. Ми погодившись вищеназваними привілегіями бажаємо місто Нехворощ, а попередній вигляд і збільшити його вільними людьми, які займатимуться торгівлею і ремес¬лом. Річ Посполита знаходить для себе користь, признаючи місто Нехворощ вільним містом. Всіх обивателів, які в ньому поселились і які ще можуть поселитися, прийнявши міщанство - вільними людьми. Землю навкруги цього міста, яке знаходиться в їх володінні, їх будинки, двори, городи, орні землі, сінокоси, хутори, кущі і всі заселення на місцевій землі і поза цим містом, місцевість, яка до нього законно належить є власністю цього ж міста і міщан, які там поселились. Всіх обивателів цього міста Нехворощі шляхетського або міщанського походження, які займаються торгівлею або промислом, а також хліборобством, шинком, словом різним промислом, які живуть в цьому місті, мають осідлість, можуть набути яке-небудь багатство, походження, занят¬тя, але всі зони повинні бути підпорядковані місцевому Магістрату і вносити рівну плату податків, користуватися однаковими перевагами і вільностями. А тому постановляємо: сказане місто від земських властей і замкового старостайства звільняємо, ніхто із обивателів цього міста ні по якій справі в іншому присутньому місті бути не може. Суддів із обивателів цього міста вибирати постановляємо, а якщо хто-небудь незадоволений рішенням місцевих суддів, то предоставляємо йому право апеляції в Житомирський Опеляційний суд або в наш Коронний Асесорський суд, дивлячись по якій справі. Магістрат зі своїми членами і судійними місцями міста Нехворощ, так рівно і все суспільство належить відомству нашого Коронного Асесорського суду. Щоб Магістрат, місцевий суд і місто мали герб для печаті, то доручаємо їм новий герб з зображенням осідленого верхового коня, зразок при цьому маємо. Які дані і повинності на землю в межах міста Нехворощі будуть належати по закону і будуть назначені до оплати по рішенню нашого Коронного Асесорського суду, то податки буде збирати Магістрат і вносити куди слід за квитанціями, які поста¬новою будуть назначені. В статті 9 виписаної із метричних книг - Великого Князівства Литовського, яке дано 20 листопада 1790 року пишеться про місто та їх обов’язки: містам, яким подарована привілегія, будуть нею користу¬ватися, але вони не звільняються і зобов’язані платити в Королівську казну за садибну землю кращої якості 40 грошей, а гірша по 30 грошей в рік, за вигін по 12 грошей, за будинок посередині міста по 2,5 грошей, за місце з передмісті 1 гроша. А інших повинностей не платять. Квартир давати не зобов’язані. В статті 10: про плату з пиття/канщізни/ пояснено, що у всіх тих містах дозволяється вільний продаж питтів, тобто дозволено мати власні корчми, але кожен який має корчму або шинок зобов’язаний платити в Королівську казну канщіднy/податок/: за пивну корчму 1 копу грошей, а за корчму продажу горячого вина півкопи грошей в рік.