Запоріжжя на початку Великої Вітчизняної війни

За роки довоєнних п'ятирічок Запоріжжя перетворилося на велике індустріальне місто. Символом індустріалізації не тільки Запоріжжя, а й всього Радянського Союзу стала Дніпровська гідроелектростанція. Разом з будівництвом у 1927-32 рр. Дніпрогесу у місті були споруджені великі промислові підприємства індустріально-промислового комплексу м. Запоріжжя, до якого входило кілька заводів, зокрема, завод листових сталей (сьогодні – ВАТ “Запоріжсталь”), коксохімічний, алюмінієвий, феросплавів, завод інструментальних сталей (тепер – ВАТ “Дніпроспецсталь”). Величезну роль у розвитку радянського авіабудування, у тому числі і військового, відігравав розташований у Запоріжжі моторобудівний завод (тепер – ВАТ «Мотор Січ»).

Відтак у довоєнні роки Запоріжжя стає одним із центрів з виробництва чорних та кольорових металів, важкої промисловості та електроенергетики Радянського Союзу. Величезне значення запорізької промисловості, її роль у забезпеченні обороноздатності, розвитку економіки країни неможливо переоцінити.

Багато у чому саме через своє промислове значення, географічне розташування та наявність у місті стратегічно важливих мостів через р. Дніпро Запоріжжя відіграло помітну роль на початковому етапі Великої Вітчизняної війни.

22 червня 1941 року нацистська Німеччина здійснила напад на Радянський Союз, розпочалася Велика Вітчизняна війна. Нелегкі випробування у роки Великої Вітчизняної війни випали на долю нашої Батьківщини. Не оминули вони і Запоріжжя, захисники і громадяни якого продемонстрували зразки героїзму, мужності, стійкості і самопожертви.

З початком війни у Радянському Союзі була оголошена загальна мобілізація дорослого чоловічого населення 1905-1918 років народження. У перші ж дні війни десятки тисяч запоріжців вступили до лав Червоної армії. У липні 1941 року у Запоріжжі почалося формування 274-ї стрілецької дивізії. Командиром дивізії був призначений полковник П. Немерцалов.

У містах і селах області для допомоги армії почали створюватися добровольчі підрозділи різного призначення. Формувалися загони протиповітряної оборони, які повинні були швидко ліквідувати наслідки авіаційних ударів. Для знешкодження німецьких розвідувально-диверсійних груп створювалися так звані винищувальні батальони.

Широкого поширення набула практика організації загонів народного ополчення. Вони складалися з тих, хто з різних причин не підлягав мобілізації до діючої армії. У Запоріжжі до ополчення вступило 45 тисяч чоловік. Загонами запорізького ополчення керував міський штаб на чолі з першим секретарем міського комітету партії П. Комаровим та головою міськвиконкому В. Скрябіним.

У серпні-жовтні сотні тисяч громадян Запорізької області будували оборонні укріплення. Збудовані запоріжцями протитанкові рови, траншеї з бліндажами і спостережними пунктами простягнулися на багато кілометрів на правому та лівому берегах Дніпра.

Запорізькі підприємства з самого початку війни почали працювати за принципом «Все для фронту! Все для Перемоги!». На підприємствах постійно зростали обсяги випуску продукції військового призначення. Незважаючи на складні умови, значно розширив асортимент високоякісних сталей „Дніпроспецсталь”. На заводі освоїли випуск сталі для авіаційної промисловості. Удосконаливши технологію виробництва, на швидкісні методи випуску сталі перейшов завод „Запоріжсталь”. На випуск військової продукції переорієнтувалися всі машинобудувні заводи міста. Моторобудівний завод з перших днів війни перейшов на 12-годинну зміну.

На початковому етапі війни Червона армія зазнала значних невдач. Фронт швидко пересувався на схід. Вже наприкінці липня – на початку серпня 1941 року німці захопили райони, що межували з Запорізькою областю, а ворожа авіація почала систематично бомбардувати підприємства Запоріжжя, Мелітополя і Бердянська. Перше бомбардування Запоріжжя німецька авіація здійснила вже 22 липня. У бій з ворожою авіацією вступили батареї 16 зенітно-артилерийського полку, який наприкінці липня – на початку серпня 1941 року відповідав за протиповітряну оборону міста.

У серпні почалися запеклі бої на підступах до Запоріжжя. 18 серпня 1941 року німецьким військам вдалося прорвати оборону частин Червоної армії західніше Запоріжжя і захопити правобережну частину міста і острів Хортиця. Німецькі війська розпочали гарматно-мінометний обстріл лівобережної частини Запоріжжя, перш за все Дніпрогесу і промислової зони. Німецьке командування добре розуміло стратегічне та економічне значення Запоріжжя, тому спрямувало сюди значні військові сили, розраховуючи з ходу захопити місто і прорватись на Лівобережжя.

Виникла безпосередня загроза прориву ворожих військ через греблю Дніпрогесу у лівобережну частину міста. Однак прорватися на лівий берег Дніпра німецькі війська не змогли. На шляху німецького наступу встали підрозділи щойно сформованої 274-ї стрілецької дивізії, 157-й полк НКВС, зенітники військ протиповітряної оборони, бійці винищувальних батальонів та ополченці.

Протягом 18 серпня у місті розгорнулися драматичні події. Від прямого влучення снаряда вибухнув міст, що з ' єднував о. Хортицю з лівим берегом. Це полегшило завдання захисникам міста, адже тепер ворог міг прорватися до Запоріжжя лише через греблю Дніпрогесу. Атаку ворога на греблі вдалося відбити.

Надвечір 18 серпня радянськими військами, через загрозу прориву німецьких військ, було підірвано греблю Дніпрогесу. Разом з підривом греблі було прийняте рішення про знищення генераторів гідроелектростанції.

Підрив греблі призвів до трагедії. Стіна води, що вирвалася на свободу, вдарила в о. Хортицю, де на той час знаходилося багато біженців та військові підрозділи Червоної армії. Було затоплено прибережну смугу на десятки кілометрів вниз по Дніпру. Ситуація ускладнювалась тим, що підрив греблі було здійснено без попередження. У результаті все це призвело до значних жертв серед військових та мирного населення. У той же час хвиля води змила кілька ворожих переправ та знищила німецькі підрозділи, які опинилися у зоні затоплення.

Ось як про події 18 серпня та ситуацію з підривом греблі Дніпрогесу повідомлялося у бойовому донесенні штабу Південного фронту Верховному Головнокомандуючому Й. Сталіну від 19 серпня 1941 року: „В результаті боїв ворогу вдалося на кінець 18 серпня прорватися до ріки Дніпро в напрямку о. Хортиця...Частини 274 стрілецької дивізії...не дивлячись на великі втрати, успішно відбили атаку противника.

О 18:00 18 серпня один із залізничних мостів, що був наперед замінований, розташований на схід від о. Хортиця, внаслідок прямого влучення снаряда вибухнув від детонації. Через деякий час було здійснено висадження перемички й Дніпрогесу. Частина бійців 274-ї с.д. до 400-500 осіб залишились на о. Хортиця, де продовжують бій до цього часу.

Як встановлено слідством, висадження греблі і Дніпровської ГЕС здійснено без дозволу, самочинно підполковником Петровським і представником Генштабу начальником окремого науково-дослідного воєнно-інженерного інституту (м. Москва) військовим інженером 1-го рангу Єловим...

Петровський і Єлов заарештовані, проводиться слідство. Передчасне висадження мосту і греблі ускладнило обстановку бою, викликало непотрібні жертви, полегшило ворогу умови форсування р. Дніпро...”

Виведення з ладу Дніпрогесу паралізувало роботу промислових підприємств. Надалі електроенергія надходила з Донбасу, але її вистачало лише для потреб найважливіших підприємств. Припиналася подача води до міста, оскільки труби насосної станції на озері Леніна опинилися набагато вище рівня Дніпра.

З 18 по 21 серпня підрозділи 274-ї стрілецької дивізії, загони народного ополчення, бійці винищувальних батальйонів, співробітники НКВС під командуванням В. Леонова утримували місто, очікуючи підходу підрозділів 12-ї армії. За мужність і героїзм проявлені при обороні Запоріжжя десятки учасників оборони міста були нагороджені орденами та медалями. Оборона Запоріжжя продовжувалась з 18 серпня по 3 жовтня 1941 року. Весь цей час активну допомогу військам 12-ї армії надавали загони ополченців, винищувальні батальйони, співробітники НКВС. Захисники міста не лише оборонялись, а й контратакували.

У результаті захоплення німецько-фашистськими військами о. Хортиця промисловий майданчик Запоріжжя опинився під безпосереднім обстрілом німецької артилерії. Це значно ускладнювало евакуацію промислових підприємств міста. В цих умовах виникла необхідність вибити ворожі війська з острова.

В ніч з 3 на 4 вересня підрозділи 274-ї стрілецької дивізії і загони народного ополчення, під прикриттям танків, форсували Дніпро і висадилися на о. Хортиця. Це стало повною несподіванкою для ворога. Після триденних напружених боїв радянські війська визволили о. Хортицю. У цих боях ворожі війська втратили вбитими понад 500 солдатів та офіцерів. Вдалій операції наших військ сприяла достовірна розвідувальна інформація, яку здобули для радянського командування «юні чапаєвці» - запорізькі школярі, учні середніх шкіл №42 і №43.

Після звільнення о. Хортиця значно послабився обстріл підприємств і міста, що значно допомогло у демонтажі та евакуації промислових підприємств, населення.

Евакуація розпочалася ще 6 серпня. Вже 12 серпня наказ про підготовку до евакуації надійшов на моторобудівний завод. Після подій 18 серпня евакуація промислового обладнання та населення з міста почала проводитися прискореними темпами. За короткий час запоріжцям вдалося вивезти на схід 22 заводи союзного значення – металургійні, машинобудівні, 26 підприємств легкої та харчової промисловості. Лише запоріжсталівці вивезли у тил 9358 вагонів металу та обладнання цехів. У демонтажі та евакуації запорізьких підприємств взяли участь близько 10 тисяч чоловік, серед них 1600 кваліфікованих робітників, які спеціально прибули для цього з Донбасу.

Були евакуйовані не лише промислові підприємства, а й машинобудівний, педагогічний інститути та інші учбові заклади, театр ім. М. Заньковецької, радіовузол, кінофільмфонд, експонати краєзнавчого музею і багато іншого.

Величезну роль у забезпеченні евакуації промислових підприємств міста відіграли запорізькі залізничники. Своєю самовідданою працею вони створили „зелену вулицю” для ешелонів з промисловим обладнанням, які відправлялися з міста переважно вночі. У вересні 1941 року кожної доби з Запоріжжя на схід відправлялось 620 залізничних вагонів, а у деякі дні їх було навіть до 900.

У східні райони Радянського Союзу, лише з підприємств чорної металургії міста, було відправлено понад 13 тисяч кваліфікованих робітників, інженерів, техніків.

21 вересня керівництву країни було повідомлено, що по місту Запоріжжю усі заводи евакуйовані, евакуація проведена організовано. Це був справжній подвиг, який здійснили запорізькі робітники та інженерно-технічний персонал. Обладнання запорізьких підприємств, яке вивозили до міст і населених пунктів Уралу та Сибіру, зразу ж монтувалось на старих і нових заводах, які виробляли продукцію для потреб оборони країни.

Героїчна оборона міста тривала півтора місяці. 4 жовтня 1941 року, за наказом Ставки Верховного Головнокомандування, Червона армія залишила Запоріжжя. Німецькі війська захопили місто, розпочався період окупації, який продовжувався більше 2 років.