Довідка з давньої історії села Мостове

Село Мостове засноване в 1792 році Федором Григоровичем Паскевичем, батьком відомої історичної постаті - генерал-фельдмаршала князя Івана Федоровича Варшавського, графа Паскевича-Ериванського, імператорського намісника на Кавказі і в Царстві Польськім. На момент утворення воно входило до Ольвіопольського повіту Катеринославського намісництва, а його перша офіційна назва - село Привільне. Невдовзі новоутворений маєток із навколишніми землеволодіннями був проданий В. Мілашевич, а вона перепродала його наступному поміщику - І. М. Боровському, за клопотанням якого село отримало в 1808 р. нову назву - "Мостове". На цей час воно вже підпорядковувалося Ольвіопольському повіту Херсонської губернії. У зв'язку з тим, що задовго до утворення села в цьому місці була переправа через річку Чичиклею, відома серед чумаків і мандрівників за назвою елемента місцевості "Ляхова могила", то в позамостівському просторіччі село ще майже до кінця минулого століття називали "Ляхове".

Вірогідно, у 1812 році, вийшовши у відставку з військової служби у званні поручика, мостівський маєток придбав дворянин угорського походження Ерделі Яків Павлович, родове гніздо якого знаходилося в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії. Після смерті останнього в 1821 р. і за його заповітом, маєток Мостове отримав у спадок син Я. П. Ерделі - Володимир Якович. Із моменту входження в спадкове володіння, Мостове набуло статусу родового маєтку мостівської гілки роду Ерделі. У 1827 р., за клопотанням Володимира Яковича, селу було надано статус містечка. У 1834 р. містечко Мостове стало волосним центром новоутвореного Ананьївського повіту. У 1850 р., із-за бюрократичної тяганини, містечковий статус був затверджений остаточно. Період діяльності Володимира Яковича - це час найбільшого розвитку села і створення елементів інфраструктури, якими користуються й досі.

Тут народився й прожив своє життя (1846-1902 рр.) наступний спадкоємець - Микола Володимирович Ерделі, успішний землевласник, повітовий і губернський діяч, добродійник і меценат, член Імператорських Одеських Товариств: сільського господарства Півдня Росії, історії та старожитностей, Спілки образотворчого мистецтва. Батьківську садибу він у 1881 р. подарував для потреб Мостівської земської лікарні. Житловий будинок і деякі господарчі споруди цієї садиби збереглися до нашого часу й використовуються як складові лікарняного комплексу. На одному з мостівських пагорбів він облаштував собі нову садибу з трирівневим палацом, який зберігся практично в первісному вигляді і з 50-х років минулого століття служить головним корпусом Мостівської середньої школи. Палац зведений у формах модерну з використанням модернізованих форм ренесансу.

Як уважається, у 1882 р. Микола Володимирович заклав і виростив присадибний парк площею 28 га в англійському стилі, який теж зберігся і є справжньою прикрасою села. Упродовж двох десятиліть ерделівськийпарк був місцем масового відпочинку селян усього району (у 1935-1958 рр. село Мостове було центром Мостівського району, а парк перебував у комунальній власності). Сьогодні - це об'єкт лісового господарства Веселинівського лісгоспу і парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, що обліковується Міністерством екології та природних ресурсів України, а також місце для проведення природничих екскурсій закладів освіти Миколаївської області. Хоч про життя й діяльність М. В. Ерделі мостівчани довідалися ще в 2010 році, слово "ерделівський", на жаль, і досі є авторським означенням, а не власною назвою парку.

Після подій 1917 року нащадок М. В. Ерделі - Борис Миколайович - на 42-му році життя був змушений із сім'єю покинути своє родове гніздо і, згодом, евакуюватися до Сербії.

Сьогодні село Мостове - центр Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Воно знаходиться на відродженому транспортному сполученні Первомайськ-Одеса, відомому в XIX ст. як "губернська дорога №7".