Донецька залізниця

Донецька залiзниця органiзована 15 травня 1953 року, коли були об'єднанi Пiвденно-Донецька i Пiвнiчно-Донецька залiзницi в одну Донецьку. Офiцiйною датою виникнення залiзницi є 5 сiчня (по новому стилю) 1870 року, коли на територiї Донбасу були введенi в дiю три дiлянки Курсько-Харкiвсько-Азовської магiстралi загальною довжиною 332 версти. Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України (Укрзалiзницi) та пролягає по території Донецької і Луганський, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. Експлуатаційна довжина залізниці – 2927,6 км. Вона поєднує в єдиний транспортний конвеєр Донбас з Наддніпрянщиною, центральні райони Російської Федерації та України з Поволжям і Кавказом. На півдні Донецька залізниця має вихід до Азовського моря через Маріупольський Торговий порт. Протяжність її колій складає 13% загальної довжини залізничної мережі України. У той же час на її частку приходиться 47% навантаження і 36% вивантаження всіх залізниць України.

Залiзниця в Донбасi є основним видом транспорту, обслуговує бiльше 3 тис. клiєнтiв (94% - в Донецькiй i Луганськiй областях), зокрема: вугiльнi шахти металургiйнi, коксохiмiчнi i трубнi, машинобудiвнi i верстатобудiвнi заводи, збагачувальнi фабрики, пiдприємства хiмiчної, легкої, харчової i iнших галузей промисловостi. Основний вид дiяльностi: перевезення вантажiв i пасажирiв залiзничним транспортом. На територiї залiзницi розташовано 229 залiзнична станцiя i 15 роздiльних пунктiв. На 188 станцiях проводяться вантажнi операцiї.