Міська рада:

Адреса: вул.Шевченка,19
Телефон: 2-17-72
Email: mon_miskrada@ukr.net

Монастириська

Область: Тернопільська
Район: Монастириський
Місто: Монастириська
Населення: 6277 осіб
Щільність населення: 589 осіб/кв.км.
Поштовий індекс: 48305
Телефонний код: +380 3555
Координати: 49°05'18″ пн. ш. 25°10'20″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 312 м.
Територія: 10.65 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Коропець
Рік заснування: 1454 р.


Монастириська

Монастириська – невелике місто (населення близько 6000 жителів) та районний центр Тернопільської області. Раніше  поселення називалося Підгороднє та Монастирища. Сучасна назва (звучить у множині) є результатом полонізації, за таким же принципом виникла назва, наприклад, Мостиськ на Львівщині. Назва Підгороднє свідчить про розташування містечка біля підніжжя гори. Теперішнє найменування Монастирисьок пояснює легенда. Один із князів привіз з походу на половців дівчину незрівнянної краси та палко в неї закохався. Однак юнка не змогла жити в полоні, попри увагу з боку князя, розкоші і багатства. Засумувавши дівчина пішла на гору, де й перетворилась на відьму. Згорьований князь від того постригся в монахи, його ж удільне містечко звідтоді почали називати Монастирищем. Міський статус Монастириські мають з 1454 р.

Як містечко Монастириськи почали розвиватися ще за часів Русі. Тоді вони лежали на так званому Чорному Шляху, що сприяло торгівлі і ремеслам.

За часів Середньовіччя Монастирські переходили з рук одних дідичів до рук інших. Певний час ним володіли представники відомої родини Бучацьких. Під  1454 р. в письмових джерелах вперше згадується в містечку замок. З отриманням Монастириськами Магдебурзького права тут почали проводитися щотижневі торги, а декілька разів на рік ярмарки. За цей час місто зазнавало неодноразово нападів татар. В 1578 р. замок і всі міські будівлі  були повністю зруйновані.

Лише в 1600 р. містянам вдалося відбудувати місто та замок. Остаточно татарські набіги на цю частину Поділля припинилися після 1698 р. У 1780 р. поруч із замком Людвіка з Любомирських Потоцька побудувала магнатський палац.

За часів Австро-Угорської імперії Монастириські входили до Станиславівського циркулу. Тодішнім власником міста італійцем Каролем Бако де Гетте в 1797 р. була побудована тютюнова фабрика. В 1812 р. її перенесено до Снятина на Покутті. Після того, як попит на тютюнову продукцію місцевого виробництва зріс, виготовлення цигарок в Монастириськах відновилось. Впродовж всього  ХІХ та початку ХХ ст. фабрика активно розвивалась. На окрему увагу заслуговує система господарювання на підприємстві. Наприклад, тут було запроваджено щось на зразок пенсійного забезпечення тих робітників, що не могли більше працювати.

Окрім тютюнової фабрики на початку ХХ ст. в Монастириськах працював лісопильний завод та цегельня. За польських часів місто нарешті було забруковане, активізувалось культурне і спортивне життя.

За часів СРСР Монастириські розширились завдяки приєднанню сіл Фільварки, Березівка та Дубовиця. Зараз з промислових підприємств працює завод будівельних матеріалів та молокозавод, виробництво сигарет на ВАТ «Українська тютюнова компанія» тимчасово призупинено.

З архітектурних пам’яток найбільший інтерес представляє римо-католицький храм. Побудований він був 1727 р. представниками родини Потоцьких. Попри те, що радянська влада використовувала святиню не за призначенням, все ж на ньому вціліли меморіальні дошки польським поетам, встановлені на рубежі ХІХ-ХХ ст. В містечку зберігся один з найбільших католицьких цвинтарів Тернопілля.

Інтерес представляє забудова самого містечка, особливо площі Ринок і прилеглих вуличок.

Неподалік Монастириськ з 2000 року постійно проводиться щорічний фестиваль «Лемківські дзвони». Фестиваль різноплановий, широкий за тематикою і репрезентує повністю лемківську культуру.

В колишньому с. Фільварки народилася Олена Кисілевська – журналістка та письменниця. З 1884 р. і до закінчення Другої світової війни Олена  Львівна була активною громадською діячкою, брала участь в розвитку жіночих організацій в Станиславові, Коломиї та Львові. Літературна спадщина письменниці – переважно твори малої прози про життя селянства та інтелігенції Галичини.

Старшим братом Олени Кисілевської був Володимир Сіменович. Майже одразу ж після закінчення Львівського університету в 1885 р. він виїхав  до Чикаго, де займався видавничою і журналістською працею.