Міська рада:

Адреса: вул.Князя Володимира,17
Телефон: 5-13-37

Хоростків

Область: Тернопільська
Район: Гусятинський
Місто: Хоростків
Населення: 7304 осіб
Щільність населення: 768 осіб/кв.км.
Поштовий індекс: 48244
Телефонний код: +380 3557
Координати: 49°12'29″ пн. ш. 25°54'58″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 298 м.
Територія: 9.51 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Тайна, р. Голодні Стави
Рік заснування: 1564 р.
День міста: 25 червня


Хоростків – місто Гусятинського району Тернопільської області. Первісно назва міста звучала як Хворостків. Тобто вона утворилась від слова «хворост». За народною легендою в заростях чагарників (в хворості) ховався тутешній люд під час татарських набігів.  Дехто пояснює найменування населеного пункту іншими версіями. Така назва могла утворитись від «хвороби» чи «хворості».

На території  теперішнього містечка виявлені археологічні знахідки, які відносятся до числа найдавніших на території Поділля. Найперші з них датуються 5500-4900 роками до н. е. та відносяться до культури стрічкової кераміки. Попри інтенсивні археологічні розкопки проведені Готфридом Оссовським та Богданом Янушем  при дорозі з Хоросткова до Копичинець ще збереглися три великі кургани.

Перші письмові згадки про Хоростків датуються 1565 р., коли містечко було власністю магнатів Струсівських із Струсова. Очевидно за сприяння дідичів вже невдовзі в 1578 р. місту надано можливість на управління за Магдебурзьким правом. На рубежі XVI-XVII ст. в містечку найбільший розвиток мала торгівля та деякі ремесла. Попри свій міський статус більшість жителів Хоросткова були селяни і, відтак, займалися землеробством.

Значних руйнувань Хоростків зазнав під час Національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького та під час нападу татар 1650 р., коли було зруйновано всю міську забудову. Відродження Хоросткова розпочалося, коли містечко перейшло у володіння Юзефа Левитського. Новий власник тут заклав римо-католицький костел та греко-католицьку церкву. Зосередивши довкола Хоросткова  у своїй власності численні села Юзеф Левитський зробив містечко центром ординації. Левитські володіли  Хоростковом аж до 1939 р.

Впродовж XVIII-ХІХ ст. Хоростків відігравав роль значного торгівельного центру Південного Поділля. Одних лише ярмарків тут в рік проводилося 18, окрім того були щотижневі торги. Своє економічне становище Хоростків укріпив, коли із Тернополя до Чернівців проклали залізницю. На початку ХХ ст. в містечку почали виникати перші промислові підприємства, які вже мали механічні засоби і машини. Більшість фабрик і заводів Хоросткова належали родині Левитських.

Великих втрат Хоростків зазнав під час Другої світової війни, коли тут знищили понад 500 євреїв. За радянських часів містечко перетворили на значний центр хімічної і легкої промисловості. На початку ХХІ ст. на відміну від багатьох міст Тернопілля Хоростків має стабільні показники сталого розвитку.

Найбільша архітектурна перлина Хоросткова – палацовий комплекс Левитських. Складається він з двох палаців (так званих «старого» і «нового») та двох палацеподібних споруд (офіцин). Неодмінною складовою магнатських резиденцій були парки. Залишки колись розкішного і ретельно розпланованого парку проглядаються до наших пір. З палацового комплексу також вціліла в’їздова брама та стайня з манежем.

Найдавніші храми Хоросткова: церква Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці (побудована 1837 р.) та римо-католицький  костел (зведений 1870 р.). Оскільки Хоростків впроджовж декількох століть був родовим гніздом Левитських, тому вони на тутешньому цвинтарі побудували каплицю.

Серед відомих уродженців Хоросткова в першу чергу можна згадати видатного польського художника Яна Машковського.  Після закінчення Віденської Академії він провадив у Львові власний мистецький салон та художню школу. Учнями Яна Машковського були відомі і талановиті учні: Юліуш Коссак, Артур Ґроттер та Генрик Родаковський. Творчість митця тісно пов’язана з подільською тематикою, в основному на своїх полотнах зображував портрети, в тому числі подолян.

Родом з Хоросткова український громадсько-політичний діяч та письменник Дмитро Макогон. Дмитро Якович  більшу частину свого життя присв’ятив праці на учительській ниві на Галичині і Буковині. Паралельно він друкувався в багатьох  періодичних виданнях з статтями на актуальні і болючі проблеми сьогодення. Дмитро Макагон – батько української письменниці Іреии Вільде.