Міська рада:

Адреса: вул.Воробинська,4
Телефон: 2-05-01
Факс: 2-02-31
Email: dubr_misk_rada@mail.ru

Дубровиця

Область: Рівненська
Район: Дубровицький
Місто: Дубровиця
Населення: 9691 осіб
Щільність населення: 1651 осіб/кв.км.
Поштовий індекс: 34108
Телефонний код: +380 3658
Координати: 51°34'39″ пн. ш. 26°34'18″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 158 м.
Територія: 5.87 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Горинь
Рік заснування: 1005 р.
Колишня назва: Домбровиця > 1940:Дубровиця


Дубровиця

Дубровиця – найдревніше місто Рівненщини. В новітній період міські права підтверджено в 1940 р. Походження назви містечка очевидне, в своїй основі воно має слово «дуб», таким чином «дубровицями» називали дубові гаї. До 1944 р. назва населеного пункту офіційно писалась, як Домбровиця (дуб по польськи – «Dąb»). З такою ж назвою зараз існує село у Люблінському воєводстві Польщі.

Дубровиця належить до числа найдавніших великих поселень Русі. За даними археологічних розкопок, які неодноразово проводились провідними дослідниками СРСР та України в ХХ ст. тутешнє городище можна датувати XI-XIV ст.

Вперше в літописних джерелах Дубровиця згадана під 1005 р. у зв’язку із заснуванням єпископства у Турові. До середини ХІІ ст. місто входило до складу Турівського удільного князівства. Столицею окремого князівства Дубровиця була до початку  XIII ст. В літописах є згадки про дубровицьких князів. Відомо, що тут князювали Гліб Юрійович, його син Олександр Глібович та внук з невідомим ім’ям, старший син Олександра.

Відомо, що під час татаро-монгольської навали Дубровиця була поруйнована. Тим не менше місто відродилось. За часів Литви воно було коронною волостю, керівництво якою здійснювали спеціально для цього призначені намісники. З подаруванням Дубровиці князівському роду Гольшанських вона перйшла до числа приватовласницьких містечок. Шляхом спадкувань і продажів в різний час Дубровицею володіли: Андрій Курбський, Фірлеї, Сапіги та Плятери.

В черговий раз Дубровиця була серйозно зруйнована в 1653 р. Впродовж трохи більше 2-х років, з 1657  по 1659 рр. Дубровиця, як і все Полісся входило до складу  Пінсько-Турівського козачого полку.

Важливе значення в житті Дубровиці і всього Полісся мало спорудження в 1695 р. піярського шкільного колегіуму. Це був серйозний науковий заклад, де працювали провідні викладачі та науковці. Вже з XVII ст. при тутешньому кляшторі існувала теплиця, де вирощувалось більше сотні видів екзотичних і унікальних рослин. Занепад навчального закладу почався із встановленням російської імперської влади.

В 1795-1797 рр. Дубровиця була повітовий центром Волинського намісництва, пізніше це – містечко Рівненського повіту. В ході франко-російської війни в Дубровиці проживало багато військових. В числі офіцерів російської  армії була й легендарна Надія Дурова. Перебуваючи тривалий час в Дубровиці, вона дуже докладно описала саме містечко і життя в ньому.

Довгий час Дубровиця лишалась невеликим містечком. Свідченням цьому статистичні дані. І в останні десятиліття ХІХ,  і в перші ХХ ст. в Дубровиці проживало приблизно 5500 жителів. З промислових підприємств були дрібні кустарні фабрики, до сотні крамничок, декілька готелів та інших закладів.

Більш інтенсивний розвиток Дубровиці розпочався в міжвоєнний час. Тоді до складу містечка приєднали однойменне село. Наступні роки були важкими в житті Дубровиці. Все єврейство міста було винищено гітлерівцями. В Дубровиці і навколишніх лісах діяли підпільні групи ОУН-УПА. З приходом радянської влади розпачалися масові репресії проти колишніх учасників підпілля та членів їхніх родин.

Найдавніша споруда Дубровиці – костел Іоанна Хрестителя, колишнього комплексу піарів. Його побудову датують 1695-1742 рр.  Храм має виражені риси рококо. Костел в радянський час був не діючим, з 1990-х в ньому відбуваються богослужіння.

В стилі пізнього бароко в 1865 р. в Дубровиці було споруджено муровану православну церкву  Різдва Пресвятої Богородиці. Храм цікавий зразок поєднання російського церковного будівництва з українськими національними рисами.

Серед видатних уродженців Дубровиці - відомий французький фізик Жорж (Георгій) Харпак. Походив з єврейської сім’ї, родина ще в 1930-х рр. виїхала спочатку до Палестини, а далі – до Франції. В 1992 р. Жорж Шарпак отримав Нобелівську премію.