Міська рада:

Адреса: вул. Шевченка, 38
Телефон: 5-16-45

Глиняни

Область: Львівська
Район: Золочівський
Місто: Глиняни
Населення: 3372 осіб
Щільність населення: 619 осіб/кв.км.
Поштовий індекс: 80721
Телефонний код: +380 3265
Координати: 49°49'26″ пн. ш. 24°30'50″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 231 м.
Територія: 5.45 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Перегноївка
Рік заснування: 1379 р.


Глиняни

Поруч з Угневом і Белзом Глиняни за кількістю жителів - одне з найменших міст не лише Львівщини, але й України. Назву поселення пояснює народний переказ: в давнину місцеві жителі надавали перевагу глині, як основному будівельному матеріалу при зведенні житла. Магдебурзьке право Глиняни отримали ще в 1397 р. і звідтоді мають статус міста.

Глиняни належать до давніх міст Галицької Русі. Напевно, місто виникло у зв’язку з торгівельним шляхом з Німеччини до портів на Чорному морі. Тому можна стверджувати, що Глиняни вже в той час були жвавим містечком на рівні з Судовою Вишнею і Городком.

Про торгівельну і економічну значимість міста в регіоні свідчить той факт, що Глиняни були в числі тих найперших міст Галичини, які отримали Магдебурзьке право. Разом з цим місто отримало у власність 100 ланів, кожен з яких, за сучасними мірками, мав 25 га. Для порівняння, Львів в цей же час володів теж 100 ланами.

Часті набіги татар змусили містян звести в Глинянах добре укріплений дерев’яний замок із ровами. Довкола середмістя виникло кілька передмість, заселених переважно ремісниками. З ХVІІ ст. в місті починає розвиватися ткацтво, середня кількість представників цього ремесла у різні роки складала близько 500 осіб. Глиняни стають найпотужнішим експортером полотна, килимів, рушників та інших виробів до портового Ґданська. З промислових підприємствах в місті діяло також декілька млинів та пивоварня.

В епоху середньовіччя Глиняни стають місцем постою різних військ. Наприклад, тут Богдан Хмельницький в 1648 р. робив огляд свого війська. Перебування десятків тисяч військових негативно впливало на розвиток Глинян.

Глинянські ткачі в 1886 р. організували «Ткацьке товариство», яке на професійному і промисловому рівні виготовляло килими, скатертини, занавіски, рушники, хустки. Фабрика ткачів з успіхом працювала, особливо багато продукції вона дала в 1912 р. При товаристві діяла ткацька школа. У зв’язку з Першою світовою війною ткацька фабрика в 1914-1920 рр. не працювала. Оживив підприємство Михайло Хамула, коли його купив з публічних торгів. В цей час Глинянська ткацька фабрика не лише реалізовувала продукцію по власних крамницях в Станіславові, Тернополі, Львові, Вільні, Варшаві і Кракові, але й представляла її на численних міжнародних виставках.

Глянини в 1940 і в 1944-1962 рр. були центром Глинянського району.

З Глинянами пов’язані юнацькі роки Левка Лук’яненка. В 1959-1961 рр. він мав у містечку адвокатську практику. В Глинянах Левко Лук’яненко познайомився з І. Кандибою та А. Любовичем, однодумці тут розгорнули широку дисидентську діяльність, яку припинили масові арешти учасників руху.

Попри те, що Глиняни лишилися обабіч популярних туристичних шляхів, однак це містечко відоме своїми вагомими пам’ятками. Найдавніший храм міста – церква Успіння Пресвятої Богородиці. Центральна і вівтарна частини храму датуються XV ст. Мешканці Глинян про свою святиню оповідають багато цікавого. За їхніми словами в храмі молився Іван Мазепа, а ясени біля церкви були посаджені іншим українським гетьманом, Богданом Хмельницьким. Інші оповіді фіксують істинні чуда. Як відомо, Глиняни не раз вигоряли вщент від пожеж, місто до основи руйнували татари, коли всі інші храми лежали в руїні, ця церква вистоювала. Головна ікона храму – «Розп’яття Ісуса Христа», - чудотворна. В 1936 р. відбулося самовідновлення образу. За дозволом Папи Римського ікону було короновано і до неї потяглися прочани. За 1936-1938 рр. було зафіксовано більше 3000 зцілень. В радянський час в церкві був музей килимарства, ікону, однак ніхто не знімав. Якийсь радянський майор-атеїст спробував був це зробити, але йому при цьому стало зле і він впав непритомний.

Перші костели в Глинянах були дерев’яними і згоряли пожеж. Існуючий мурований римо-католицький храм будувався в 1791-1831 рр., спочатку мав риси раннього класицизму, пізніше споруду перебудовано в стилі необароко. Довгий час у храмі зберігалася знаменита ікона Матері Божої Лопатинської. Радянські безбожники перетворили храм на склад, відродження святині розпочалося в 2000-х рр.