Селищна рада:

Адреса: вул. Львівська, 2
Телефон: 2-11-40

Красне

Область: Львівська
Район: Буський
Селище міського типу: Красне
Населення: 6475 осіб
Щільність населення: 1201 осіб/кв.км.
Поштовий індекс: 80560
Телефонний код: +380 3264
Координати: 49°55'13″ пн. ш. 24°37'13″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 219 м.
Територія: 5.39 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Гологірка
Рік заснування: 1476 р.


Містечко Красне розташоване за 5 км. від районного центру м. Буська. Село з літописних хронік відоме від 1476 р. Статус смт. Красне отримало в 1953 р. Поселення розташоване у мальовничій місцині при річці Гологірці. Тому назва може означати вказівку, що це село було гарне, тобто красне. Підтвердженням цьому є народний переказ. Якось цими краями подорожував один польський шляхтич, тутешні краєвиди його настільки вразили, що він назвав село Красним. Ця назва прижилась і закріпилася назавжди за населеним пунктом. Існує й більш драматичніша легенда. В ХІІІ ст. на Галичину нападали орди монгол. На місці теперішнього Красного було село Завитка. Монгольський хан, як уздрів тутешню красуню, так в неї й закохався. Хан змусив дівчину з ним кохатися, але та йому помстилася – коли він заснув, то встромила йому в серце голку. На ранок монголи побачили хана вбитого, дівчину посадили на палю, пізніше порубали, а село спалили. Оскільки пролилася красна (червона) кров вбитої дівчини, то й село назвали Красним. Найменш вірогідна версія походження назви від червонуватої глини, яка є в околицях селища.

Археологічні знахідки засвідчують, що на території теперішнього Красного проживали племена висоцької культури ще в добу заліза.

В XVII ст. Красне було малим селом, тут проживало заледве сотня жителів. Воно було королівським фільварком, тут були винокурня і пивоварня. Під час Національно-визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького в 1648 р. королівський маєток було поруйновано. В 1700-х рр. селом володіли польські магнати Яблоновські.

Розвиток Красного розпочався наприкінці ХІХ ст. з побудовою залізниці зі Львова до Волочиська. Поруч з селом виникає вузлова залізнична станція. Якщо спочатку село заселяли переважно українці, то вже незабаром тут з’являються поляки, які обслуговували залізницю і євреї, яким Красне було цікаве, як новий центр для ведення торгівлі.

Красне дуже постраждало під час Першої світової війни. Половина селища взагалі згоріла, були зруйновані млин, гуральня і панська садиба. В повоєнний час в Красному було побудовані аеродром, військові склади і ремонтні майстерні.

Великі руйнування оминули Красне під час Другої світової війни. В радянський час відбувалося будівництво промислових підприємств, подальша розбудова залізничних комунікацій. У 1940–1941 та 1944–1959 рр. Красне було центром однойменного району.

В Красному народився видатний український видавець Іван Тиктор. У міжвоєнний час він заснував у Львові найпотужніший видавничий концерн «Українська Преса», яка видавала ряд часописів проукраїнського спрямування, зокрема, для дітей, а також книги для народного читання. Свої видавничі проекти Іван Тиктор продовжував у Кракові, під час німецької окупації в Рівному, а з 1948 р. – у Вінніпезі.

Відомою родиною в Красному була сімя Куків. Батьки працювали на залізниці, а всі їхні діти стали націоналістами, у радянський час всі вони переслідувалися радянською владою. Ілярій Кук був одним із організаторів нападу на фільварок Мечислава і Марії Ясінських. Його та ще кількох активних членів ОУН було засуджено і страчено у львівських Бригідках. Брат Ілярія – Василь після смерті Романа Шухевича став головнокомандуючим УПА. Василь Кук дочекався омріяної вільної України, за яку боровся і помер в 2007 р.