Міська рада:

Адреса: вул.Шевченка, 2
Телефон: 9-54-33
Факс: 9-53-48

Берестечко

Область: Волинська
Район: Горохівський
Місто: Берестечко
Населення: 1863 осіб
Щільність населення: 941 осіб/кв.км.
Поштовий індекс: 45765
Телефонний код: +380 3379
Координати: 50°21'33″ пн. ш. 25°06'58″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 191 м.
Територія: 1.98 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Стир
Рік заснування: 1445 р.


Берестечко

Берестечко – один з найменших населених пунктів із статусом міста в Україні, населення менше 2000 жителів. Міські права Берестечку надано за Маґдебурзьким правом 1547 р. Окрім теперішньої назви в історичних документах зустрічаються наступні варіації: Бересточечек, Бересточочек та Берестовка. Однозначної думки в дослідників щодо походження назви міста нема. За однією з версій, в силу обставин частина жителів Берестя (територія Білорусії) переселилася на береги Стира, де заклала нове місто. Швидше ж за все, що назва Берестечко походить від дерева береста, такі берестові зарості цілком могли бути в довколишніх лісах.

Відлік історії Берестечка можна починати з епохи бронзового віку, саме цим періодом датуються перші археологічні знахідки. Наступні поселення існували за городоцько-здовбицької та стжижовської культур. Цими періодами датуються знахідки кам’яних сокир, кинджалів та наконечників стріл.

За часів Київської Русі неподалік теперішнього Берестечка існувало літописне місто Перемиль. На той час це було одне з ключових міст не лише Волині, але й Русі, адже тут знаходився центр одного з удільних князівств. Тоді ж виникає й Берестечко, як передмістя Перемиля.

Після зруйнування в 1241 р. від рук татаро-монгольських ординців Перемиль вже більше не відродився до рівня колишньої величі і слави. Натомість розпочався розвиток Берестечка. Як самостійне село під назвою Берестки воно вперше згадується в грамоті від 1-го червня 1445 р.

До середини XVI ст. Берестечко перебувало у власності руських родин Крокотків та Пронських. Семен Пронський перехрестився на римо-католицьку віру, отримав ім’я Фредерік (Фрідріх). За це йому польським королем була надана можливість село Берестечко перетворити на місто. За королівським привілеєм в Берестечку могли проводитися щотижневі базари, а двічі на рік  ярмарки. З часом містечко розвинулося до великого торгівельного центру, сприяло цьому вигідне георгафічне положення. За картами торгівельних шляхів часів Середньовіччя і відповідними документами через Берестечко мандрували купці із Львова, Кам’янки-Струмилової, Дубна, Рівного, Луцька та інших міст.

За часів володіння Берестечком Лещинським у місті існував кальвінський збір з численною громадою кальвіністів. Анджей Лещинський був активним прихильником цього релігійного руху.

В Україні і в світі Берестечко відоме завдяки Берестецькій битві. Хоча основні бойові дії відбувалися біля сіл Пляшевої і Острова Радивилівського району сусідньої Рівненської області, але битва отримала свою за найменуванням найбільшого містечка в цій околиці.

Берестечко зазнало великих руйнувань під час Першої і Другої Світової воєн. Тут точилися бої під час відомої Бродівської танкової битви. В лісах довкола містечка активно діяли загони УПА.

З відновленням радянської влади і до 1959 р. існував Берестечківський район. Ліквідація району і приєднання до Горохівського була зустрінута місцевими жителями з протестами і демонстраціями. Радянська влада застосувавши силу і слізогінний газ розігнала мітингувальників. В радянський час в місті працював сирзавод і плодоовочевий комбінат, видубувався торф, існував  зоотехнікум (пізніше ПТУ).

В Берестечку збереглися численні архітектурні пам’ятки. Передусім мова йде про святині пов’язані з римо-католицькою вірою: каплиця Святої Теклі та костел Святої Трійці. Останній вважається одним з найкращих храмів в стилі рококо на Україні. Цікавою пам’яткою є стовп (могила) Одександра Пронського.

Інший Свято-Троїцький храм, але вже православний, було зведено на початку ХХ ст. на честь полеглих у Берестецькій битві козаків.

Серед відомих уродженців Берестечка видатний  український етнограф, лауреат премії ім. Павла Чубинського  Олекса Ошуркевич. Більшу частину свого життя Олекса Федорович присвятив вивченню етнографічної і фольклорної спадщини Волинського Полісся. В доробку науковця понад 500 наукових розвідок (монографій, статей та заміток). В останні роки свого життя Олекса Ошуркевич працював у Волинському обласному краєзнавчому музеї.