Перша київська гімназія

Київ, як і будь-яке місто, яке має давню історію, цікавий в першу чергу тим, що безліч будівель – і знакових і, на перший погляд, непримітних, – мають кілька значень. Це памʼятки архітектури, історії, які і зараз активно використовуються як державні установи або, навіть, як житлові будинки. Відомий всім Жовтий корпус Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 14) – не виключення. Ще до набуття ним сучасного статусу, він був відомий як Перша київська чоловіча гімназія, в якій навчалися або викладали знані діячі літератури, мистецтв, науки та інші непересічні особистості.

Серед таких відомих людей можна назвати викладачів: Володимира Боніфатійовича Антоновича, Миколу Івановича Костомарова, Максима Федоровича Берлинського, вихованців: Миколу Миколайовича Ґе, Дмитра Григоровича Богрова, Анатолія Васильовича Луначарського, Олександра Яковича Шульгіна, Михайла Опанасовича Булгакова, Ігоря Івановича Сікорського, Олександра Миколайовича Вертинського – і це тільки верхів’я айсбергу, який випустила у світ київська гімназія.

Перша київська гімназія була заснована у 1809 році, відповідно до загальноімперської шкільної реформи. Основою для її створення послужило Головне народне училище. В жовтні 1811 року завдяки указу Олександра І, вона була поставлена на один щабель з вищими навчальними закладами Російської Імперії – ця дата вважається справжньою датою її заснування. До того, гімназія розміщувалась на Подолі, після ж указу імператора їй відвели приміщення Кловського палацу на Печерську (зараз – вул. Пилипа Орлика, 8). В будівлю сучасного університетського корпусу гімназисти в’їхали вже в 1957 році – до того тут розміщався кадетський корпус.

Проект нової будівлі був затверджений уже в 1844 році, а місце побудови визначив особисто Микола І. Автором ескізів виступив відомий архітектор Олександр Вікентійович Беретті – палкий прихильник стилю класицизм в архітектурі.

Тут він також не зрадив своїм переконанням – споруда вийшла напрочуд строга, відповідна до учбового процесу. Має три поверхи (чотири – у центральній частині) зі склепінчастими підвалами, викладена з цегли, формою нагадує напівкаре, що повернене в глибину кварталу. Центральна частина – чотирикутна у плані, бокові крила – Г-подібні. Якщо зайти всередину, одразу відчувається, що будівельник планував саме учбовий заклад, адже ні в якому іншому напрямку будівництва не знадобляться просторі коридори, обабіч яких розташовані аудиторії.

В центрі композиції споруди – чоловий фасад, враження від його домінування над крилами будівлі посилюється ризалітом з колонами, виконаними у коринфському стилі та аттиком (до революції 1917 року тут містився герб Російської імперії). З цих основних деталей споруди чітко видно, наскільки сильно захоплювався Беретті добою класицизму – адже подібні елементи відомі саме у цій школі та у школі бароко. Це враження доповнюють інші деталі: руст на нижньому ярусі, ліпні елементи на гладеньких стінах тощо.

На противагу фасаду, бокові крила виконані у стриманому стилі, покликані не привертати до себе зайвої уваги, а тільки підкреслювати основний задум автора.

До споруди примикає чавунна решітка, виконана за ескізами О. В. Беретті, який майстерно вписав її в загальний стиль будівлі.

Зручність розташування і якість самої побудови (до сих пір тут нічого глобально не перебудовувалось), зробили Будівлю першої київської гімназії привабливою для різних людей з різних епох. З самого початку тут розміщувалась Друга київська гімназія. Потім – кадетський корпус. В 1915 – 18 році знайшов пристанище військовий шпиталь. З 1917 по 1919 рік у будівлі знаходились Міністерство освіти УНР і Української Держави та генеральне секретарство освіти УЦР. Також у 1918 році сюди був переведений архів Київського жандармського управління. З 1919 по 1920 роки будинок прийняв у себе Наркомат Освіти УСРР, а до 1922 року – Головна книжкова палата. 1920 –30 роки перші поверхи були віддані Всенародній бібліотеці України. 1934 –36 роки третій поверх займали інститути Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських науково-дослідних інститутів. І, нарешті, в 1959 році тут було розміщено Гуманітарний корпус Київського Національного університету ім.. Тараса Шевченка, який знаходиться тут і дотепер. Маєте можливість переконатися!