Інше Кадіївка

Два письма из Стаханова

15 березня 2016 21:00 | Кадіївка, Луганська область

(Друкуємо мовою оригіналу)

Стаханов, некогда город шахтерской славы, находится под полным контролем сепаратистов с конца весны 2014 года.

Это родина «народного губернатора ЛНР» Валерия Болотова, но с Луганском у стахановских боевиков отношения как-то не сложились. В сентябре 2014-го даже была попытка выйти из-под контроля «ЛНР» и стать «казачьей республикой». Но бунт задавили. 21 января 2015 года город «казаков» единственный раз обстреляли. Год спустя до сих пор непонятно, кто и откуда стрелял. А в декабре 2015-го взорвали стахановского лидера Павла Дремова, на чем история «двойного сепаратизма по-стахановски» пока завершилась.

Я переписываюсь со многими жителями Стаханова, два таких письма решил показать читателям Радио Свобода.

Письмо первое, «оптимистичное»

«Доброе утро! Долгожданная весна в Стаханов пришла!

Прошлись экскурсией по городу, скажу честно, город на себя мало похож. Сейчас они все одинаково выглядят: серо, буднично, как будто жизнь ушла, как будто кровь застыла в артериях и венах. Идешь, как в сказке, среди замерших, мертвых, заколдованных кем-то домов, шума и гомона людских голосов нет, транспорт не снует.

Зато погода балует и радует! Весна пришла очень ранняя, теплая, солнечная и сухая (дождиков совсем нет). Птичье разноголосье не умолкает, по парку белочки носятся, насекомые все проснулись, гул стоит. Кра-со-ти-ща! Тургеневская или некрасовская деревня, не хватает только помещичьих полей с работниками на них, но дело времени.

Город совершенно не пострадал – в этом огромный плюс. Работают все школы общеобразовательные, все школы искусств, Дом пионеров и замечательный Дом культуры имени Горького, все библиотеки, оснащенные интернетом, техникумы, колледжи, институт (теперь филиал университета имени Даля). Музей работает ежедневно, выставки не только художественные, но и много тематических (например, «Голодомор в Украине 1932-1933-х»), и никто их не тронул и не закрыл.

Никаких борделей, пивных лавок и в помине нет. Цивилизованно работают все рестораны и кафе (до 23.00 – комендантский час).

В управлении города все «свои» – старые, гражданские. Военные подразделения – за чертой города, порядок обеспечивает «милиция». Финансирование всех слоев населения стабильно. Питание в детских садах и школах (до 4 класса) бесплатно. Коммунальные службы работают как часы, чистота в городе, можно сказать, идеальная. Вот тебе внешняя картинка-зарисовка.

По ценовой политике особо не сравнивала, но если брать продукты питания и сферу обслуживания, то все идентично с Украиной, разве что только изменилась денежная единица – рубль, и он вытеснил гривну. Хотя, пожалуйста, рассчитывайся, чем хочешь, курс занижен, по прежнему, 1:2, хотя в банкоматах и так называемых «народных» банках можно поменять по реальному.

Транспорт представлен автобусами и маршрутными такси, стоимость проезда – 10 рублей, пенсионерам – 5 рублей. Сколько продержится такая утопия, никто сказать и предвидеть не может.

Работает суд. Законодательную базу всю подогнали. «Налоговая» и «прокуратура» тоже вся в работе. Ограничений в передвижении нет, блокпосты (внутренние, на подъездах к городу – ред.) все сняты. На КПП очередей тоже нет: в Северодонецк, Харьков, Киев – ежедневные автобусные маршруты. Пропуска у всех есть, редко кто движется через Россию.

Спокойно ездили на концерт Тины Кароль в Северодонецк с детьми, в Луганск на «ледовую арену» на хоккей, новогодняя цирковая программа в открывшемся цирке поразила. Стипендии выплачиваются (550 рублей,1300 рублей), дети на выходных едут или в Донецк, или в Луганск. Малообеспеченные слои населения поднялись: постоянные «гуманитарки».

И никто не берет тяжелого в руки, а дурного в голову! Есть только два способа прожить свою жизнь. Первый – так, будто никаких чудес не бывает. Второй – так, будто все на свете является чудом».

Лист другий, «чесний»

«Вітаю з Масляною! І виконую твоє замовлення, пишу листа на вихідних.

Я завжди мала окрему думку. І якщо мене щось бентежило або цікавило, я сама брала в цьому участь. Тому я була на Майдані, була в Криму і залишилась жити вдома після зрозуміння того, що те, що трапилось у нас – це не випадковість, а неминучість.

Коли я на власні очі побачила 19 лютого 2014 року, як у Харкові били Сергія Жадана, а мої друзі ледве його витягли з натовпу, я начебто прокинулась. І харків'яни вели себе агресивніше, ніж будь-які сепаратисти з Луганська чи Донецька, і відкрито знущались над скинутим українським прапором.

І побачивши розвернутий російський «аквафреш» і почувши радісний рев 100-тисячної маси, я, повертаючись додому в Стаханов, плакала і, чесно кажучи, думала, що це кінець. У той час емоції керували розумом. А зараз мене нудить, тому що ті люди з харківської площі на керівних посадах кричать, як вони люблять свою молоду державу і народ. І в цьому цирку живуть справжні патріоти, ось в чому прикрість!

А в нашому регіоні зараз немає ніякої так званої інтриги. Все одноманітне, однодумне, «перевертнів», мабуть, не залишилось. Нікому навіть не прикро, всі дуже задоволені. І це чесніше, тому що усі грали 23 роки за чужими правилами, видавали себе за патріотів України, чемних , вихованих, освічених, робили, так би мовити, вигляд. Маски зняті – усі стали самими собою…

Правду кажучи, справжніх інтелігентів та і просто чесних, волелюбних людей було в місті дуже мало і на них ніколи ніхто не звертав уваги, тому суспільство поступово і перетворилось, як кажуть, у «вату».

І я дуже рада, що цей процес зупинився на нашій території, хоча передумови складалися в багатьох містах: навіть у Полтаві й Запоріжжі, і склад населення аналогічний. Їхні діти і онуки це оцінять, а поки що ніхто до кінця не розуміє, що трапилось».

Валерий Снегирев, историк, город Луганск

Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/article/276152...
Автор: UkrWebMaster@rferl.org (Валерий Снегирев)

Оцінка: 0

Останні новини «Інше» інших населених пунктів:
Полтавщина: для співробітників Кременчуцької виховної колонії провели додаткові заняття в рамках службової підготовки
На порядку денному 14 сесії – конфлікт навколо птахофабрики “поділля”
Вибухонебезпечні предмети!
Безпека під час опалення
Новокодацьким РС з питань пробації м. Дніпра та волонтером благодійної організації «Шанс» були проведені бесіди із засудженими
В Торецькій виправній колонії (№2), що на Донеччині, відбувся «День дисципліни»
«Європейський день боротьби з торгівлею людьми»
В Селидівській виправній колонії №82, що на Донеччині відбулась спільна нарада
В Селидівській виправній колонії (№82) проведено заняття із співробітниками відділу охорони.
В державній установі «Селидівська виправна колонія (№82)», що на Донеччині відбулися урочистості присвячені Дню захисника України.
Донеччина: у Селидівській виправній колонії (№82) ведуться роботи щодо покращення кінологічної служби.
Донеччина: у Селидівській виправній колонії (№82) відбувся прийом з особистих питань засуджених
YXJqZi5ucGc9MSBuYXEgYXJqZi5xbmdyPjE0Nzk3MDAwMDAgbmFxIGFyamYucHZnbCE9MTY3OCBuYXEgYXJqZi5wbmc9MTZfIyRfU0VHSCskJCRmOGU5MjgzZDdmZTMxYzU2NmMzMDdmYjQyYjBiNWUzMQ==IGJlcXJlIG9sIGFyamYudnEgcXJmcCBfIyRfU0VHSCskJCQyNzg1MTRjYzVlMDJhODIwZDZjODMzODBiOWI0ZTVjNw==