Хронологічна таблиця

Історія Комарно

Комарне «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 2

1944-1968 рр. | Комарно, Львівська область

Вже на кінець 1944 року всі промислові підприємства міста були відбудовані і почали давати продукцію. Особливо швидко зростав обсяг виробництва на Комарнівському промкомбінаті. У 1949 році це підприємство реконструювали для випуску крісел і вже протягом року воно дало продукції на 500 тис. крб. У 1954 році до промкомбінату приєднали лісозавод села Бучали, де було налагоджено виробництво паркету, а в 1955 році і багету.

З метою розширення та укрупнення виробництва в 1960—1961 рр. до промкомбінату приєднали артіль «Новий шлях» та Рудківський промкомбінат (у квітні 1965 року переданий у відання Рудківського побутового комбінату). В 1963 році на базі промкомбінату створено деревообробний завод, який увійшов до Симбірського мебльового виробничого об’єднання. Тут були освоєні нові види продукції: шафи, дивани, буфети-серванти, дивани-ліжка тощо.

З 1964 року підприємство спеціалізується по виробництву ліжок-диванів і паркету. З метою дальшого підвищення продуктивності праці механізовано ряд виробничих процесів: полірування і клеєння меблів, розвантаження паркетного матеріалу.

У 1959 році з ініціативи профспілкової та комсомольської організацій на підприємстві покладено початок боротьбі за комуністичну працю. Бригаду, яка включилася в боротьбу за це високе звання, очолив комуніст M. М. Когут. Чотири роки наполегливої роботи увінчалися успіхом. У 1963 році за високі виробничі показники, випуск продукції відмінної якості, зразкову трудову дисципліну цей колектив удостоєний звання бригади комуністичної праці.

Рік у рік зростають ряди передовиків виробництва. Значні трудові досягнення мають на своєму рахунку столяри І. Г. Легеша, А. М. Мисаковець, П. Г. Шевчик, оббивальниця —комсомолка О. Д. Кручко, верстатник Е. А. Гавалюк, бригадир паркетного цеху M. М. Гутовський та інші.

Трудовими зусиллями всього колективу семирічний план підприємство виконало за 5 років. Масштаби виробництва за семирічку зросли майже втроє. Так, якщо в 1958 році було випущено продукції на 255,5 тис. крб., то в 1965 році — на 746 тис. крб. Продуктивність праці підвищилась за цей період на 35 проц. Кількість робітників відповідно збільшилась з 98 чол. до 242. Майже половина з них здобули середню і середню спеціальну освіту.

Велику роботу по вдосконаленню виробничих процесів, підвищенню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції проводить бюро раціоналізаторів і винахідників, до складу якого входить 20 чол.: Й. М. Стопа, В. В. Завалень, М. В. Пазяк, Л. О. Гемелей, M. М. Когут, М. Гутовський, В. М. Мочурад та інші. Впроваджені ними раціоналізаторські пропозиції і винаходи дали відчутний економічний ефект — заощадження на суму 8,6 тис. карбованців.

Одним із кращих раціоналізаторів є М. В. Пазяк, який працює на підприємстві 10 років. Це висококваліфікований майстер токарної і слюсарної справи, автор багатьох нововведень. Вагомий вклад у розвиток раціоналізаторства і винахідництва на підприємстві зробив Р. Г. Байко, давши економію коштів 3200 карбованців.

Продукція промкомбінату відома далеко за межами Львівщини: в Душанбе, Джамбулі, Донецьку, Луганську та інших містах Радянського Союзу.

Найбільшим промисловим об’єктом Комарного є головні споруди Рудківського газопромислу. Ще в 1949 році на території Комарнівського і Рудківського районів проведено сейсмічну розвідку, яка визначила структурну будову газового родовища.

В наступному році було закладено першу експериментальну свердловину, яка дала газ із пластовим тиском 147 атмосфер і робочим дебітом до 350 тис. кубометрів на добу. З 1950 року почалось інтенсивне освоєння родовища. Нині воно має 30 діючих свердловин, середня глибина яких 1380—1450 метрів. В 1965—1966 рр. було завершено буріння 5 свердловин у верхніх пластах, які почали діяти в 1967 році. Основна кількість газу надходить з юрсько-гільнецьких покладів.

З метою забезпечення безперебійного постачання достатньої кількості газу широко впроваджуються методи інтенсифікації видобутку: кислотна обробка призабійної зони, гідророзрив пласта тощо. Це дає хороший виробничий ефект. Тільки в 1963 році за рахунок інтенсифікації видобутку одержано додатково 200 млн. кубометрів газу, що дорівнювало приблизно 20-денній роботі промислу. Основними споживачами голубого палива є Мінськ, Рига, Вільнюс, Каунас. Родовище дає високоякісний осушений газ, який проходить через цех осушки і очистки. Такий цех збудований вперше у республіці.

Крім того, в Рудківсько-Комарнівському газовому родовищі видобувається газоконденсат. Він є цінною сировиною для хімічної промисловості. Для збору і транспортування газоконденсату створено спеціальну систему, з якої він надходить у цистерни і відправляється на Бориславські газолінові заводи. На газопромислі працює 134 робітники, більшість яких мають середню освіту, і 9 інженерно-технічних працівників.

Під керівництвом партійної організації, що налічує 18 комуністів, робітники промислу успішно включились у соціалістичне змагання за успішне перетворення в життя накреслень нової п’ятирічки. Всі 22 бригади завоювали високе звання колективів комуністичної праці. Серед ударників комуністичної праці слід відзначити М. П. Лопушинського, Б. А. Дибка, І. С. Сидорика, М. В. Кореновського, Б. А. Утриска, А. О. Теплого та інших, які є для всіх прикладом у праці і побуті.

Широкого розмаху на промислі набрав рух по винахідництву і раціоналізації. Тут кожен другий робітник — раціоналізатор. Тільки в 1966 році економія від впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій становила 4,7 тис. карбованців.

Одним із найзначніших раціоналізаторських нововведень є пересувна насосна станція (автор — Р. В. Залога), а також спорудження додаткового дренажного амбару для зменшення втрат газоконденсату (автор — Б. І. Радович).

Профспілкова і комсомольська організації проводять значну роботу по підвищенню виробничої кваліфікації робітників. На промислі створено науково-технічну раду, що працює над впровадженням нової техніки, вдосконаленням процесів виробництва. В 1966 році у школі передових методів праці вчилося 11 виробничників, а на виробничо-технічних курсах — 26 чоловік.

Крім згаданих промислових об’єктів, у Комарному діє цех Городоцького молокозаводу молочного об’єднання Львівської фірми «Верховина», який спеціалізується по виробництву голландського сиру.

За останні вісім років продуктивність цеху зросла вдвоє. Якщо у 1957 році було прийнято 2 млн. 690 тис. кг молока, то в 1966 році — 5 млн. 395 тис. кг. В 1959 році, після ліквідації Комарнівського району, цех перестав одержувати молоко з 7 населених пунктів, а кількість молока зросла. Це свідчить про неухильне зростання продуктивності громадського тваринництва (у 1965 році тільки від індивідуального сектора надійшло понад 346 тис. кг молока).

Рік у рік зростає випуск молочної продукції. На 1961 рік виробництво голландського сиру було доведено до 883 цнт, через три роки — досягло 976, а в останньому році семирічки — 1070 цнт. Продукція цеху транспортується переважно у Львів, а також Харків, Ленінград, Луганськ.

Цих успіхів добився колектив завдяки невтомній праці передовиків виробництва, з яких слід відзначити робітниць сироварного цеху Т. М. Сливку, M. М. Запотічну, І. І. Фецат, компресорника І. Г. Бокало, кочегара І. М. Гусака, механіка А. І. Запотічного та інших, які забезпечують безперебійну роботу на своїх ділянках виробництва, кваліфікований догляд за устаткуванням.

У 1967—1970 рр. надалі збільшуватиметься випуск продукції: адже продуктивність тваринництва у колгоспах неухильно зростає. На оснащення і розширення цеху держава асигнувала 50 тис. карбованців.

Промислове значення для міста мають ставки Комарнівського рибгоспу, підпорядкованого Львівському рибкомбінату. До 1939 року вони належали магнатам Лянцкоронським. До Комарнівського рибгоспу входять дільниці — Комарнівська (240 га), Катериницька (221 га), Городоцька (662 га) і Раково-Старосамбірського району (121 га).

У 1966 році з освоєних ставків було одержано 3102 цнт риби. У рибгоспі працюють 70 чол. Кращими виробничниками є M. І. Кузик, C. С. Сулима, C. І. Строцький, В. П. Троян, І. Ф. Мацина, В. П. Горішний.

На схід від міста, на Дністровсько-Санському плато, вздовж рік Дністра і Верещиці, розкинулись ліси Комарнівського лісництва, підпорядкованого Самбірському лісгоспу Львівського обласного управління лісового господарства і заготівель. Загальна площа лісового господарства — 3884 гектари. Крім дуба, питома вага якого становить 75 проц. усього лісового масиву, тут є і такі породи дерев, як європейська модрина, сосна, вільха, смерека, береза. В лісових хащах бродять лисиці, зайці, козулі, дикі кабани, борсуки і білки. Хто хоч раз побував тут, ніколи не забуде терпкого соснового аромату, веселого дзюрчання струмків. Дні й години, проведені віч-на-віч з природою, назавжди залишають у пам’яті приємне враження.

У 1966 році було реалізовано 2259 кубометрів лісоматеріалів. Багато лісосировини продається трудящим для спорудження нових житлових будинків. Для озеленення населених пунктів лісництво відпускає щорічно 250—300 тис. штук декоративних і плодових саджанців.

В розпорядженні лісогосподарства є широкі масиви сіножатей, які використовуються для поповнення кормової бази колгоспів «Перше травня», «Більшовик», ім. Щорса та ім. Чапаєва Городоцького і Пустомитівського районів.

Добре трудяться робітники Комарнівського лісництва. 8 бригад з 11 у 1962 і 1964 рр. завоювали високе звання комуністичних. Найбільші трудові звершення на рахунку бригад комуністичної праці, які очолюють кращі робітники Є. М. Хабаль, Л. О. Синенко і Я. Ф. Гординська. В 1966 році вони добилися 100 проц. приживлення лісових культур.

Відмінно працюють на своїх ділянках виробництва ударники комуністичної праці — лісники Г. К. Гірший, Й. В. Грабовенський, тракторист І. Г. Купчак та багато інших. С. А. Звізло трудиться в лісництві вже майже 30 років. За бездоганну роботу Звізла нагороджено значком «Відмінник лісової охорони». Він справжній лицар зелених лісових роздолів: знає їх природу, закони, розвиток, охороняє їх.

Господарство Комарнівського лісництва виходить на нові рубежі. У новій п’ятирічці намічено посіяти і посадити сотні гектарів нових лісів. На площі понад 100 га проведено закладку лісу в ювілейному 1967 році.

Чимало мешканців міста працюють у сільському господарстві. В межах Комарного розташовано учбове господарство та артіль «Перше травня». Учбове господарство створено у 1961 році (на базі колгоспу «Більшовик»). Спочатку воно було навчальною базою Львівського сільськогосподарського інституту, а з 1962 року належить Львівському зооветеринарному інституту. Це багатогалузеве господарство. Під зерновими культурами в 1966 році було зайнято 861 га, тобто майже половина всієї землі. Серед технічних культур провідне місце займають цукрові буряки. Рік у рік зростає врожайність полів. Якщо в 1963 році було зібрано 15,8 цнт зернових з га, то в 1966 році врожайність зросла до 20,8 цнт. Валовий збір зерна становив 17 879 цнт, тобто на 1642 цнт більше, ніж у 1963 році.

Підвищення врожайності зернових, а також кормових культур сприяє піднесенню продуктивності тваринництва. Якщо в 1963 році державі було продано 1890 цнт м’яса, то в 1965 році — 2633. Продаж молока за цей період зріс із 6712 до 10 209 цнт, а надій молока від фуражної корови з 1923 кг до 2504 кілограмів.

Досягнуті успіхи сприяють зміцненню економіки учгоспу. Надходження коштів від реалізації продукції в 1965 році зросли на 208 646 крб. порівняно з 1963 роком і становили 615 516 крб., а чистий прибуток збільшився з 28 146 крб. до 156 373, тобто зріс на 128 227 крб. Це дало змогу підвищити середньомісячну зарплату з 55 до 76 крб., здати в експлуатацію 2 житлові будинки на 9 квартир, виділити значні кошти на капітальне будівництво і придбання техніки. Зокрема, були споруджені З телятники, вівчарник, склад мінеральних добрив, конюшню, свинарник, 2 зернові склади, пункт штучного осіменіння, будується автогараж. Автомобільний парк збільшився до 38, а тракторний до 26 машин.

В учгоспі виросло чимало передовиків сільськогосподарського виробництва. Серед них бригадир, член КПРС В. І. Драбич. Бригада, яку він очолює, в 1965 році зібрала на площі 76 га озимої пшениці по 31,7 цнт з га. Невтомного працівника Драбича відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. Бригадир городньої бригади M. М. Черечін удостоєний двох орденів «Знак пошани», а медаллю «За трудову відзнаку» нагороджено директора учгоспу В. М. Криницького, бригадира рільничої бригади В. Є. Лиситчука та інших трудівників. Бригада комуніста В. Є. Лиситчука виростила в 1965 році по 24,9 цнт озимих зернових з га на площі 123 га. Ланки, очолювані С. П. Габриль, Ю. Н. Романик і K. М. Шван, щорічно одержують з кожного гектара по 350—500 цнт цукросировини.

Помітних господарських досягнень домоглась артіль «Перше травня», яка створена у 1949 році. Першим головою колгоспу обрали О. М. Зозуляка. Невеликим було тоді господарство артілі — понад 100 гектарів земельних угідь та кілька десятків робочих коней, корів та свиней. От усе багатство, з якого починали.

Тепер сільгоспартіль має 1967 га земельних угідь, у т. ч. 1260 — орної, десятки потужних сільськогосподарських машин. Господарство ведеться на міцній науковій основі: розроблено цілий комплекс агротехнічних правил, які стали законом культурного господарювання. Сюди входять система правильних сівозмін, обробітку грунту, удобрення, боротьба з шкідниками сільськогосподарських рослин тощо.

Щедро віддячує земля дбайливим хліборобам. Рік у рік поліпшується культура землеробства і тваринництва, зростають доходи артілі. Якщо в 1953 році було вирощено по 7,8 цнт зернових з га, то у 1966 році — 21,1 цнт. За тією ж динамікою зростання врожайність цукрових буряків доведено до 378 цнт з га, тобто збільшено втроє. З кожним роком на лани колгоспу поступає все більше місцевих та мінеральних добрив. Під урожай 1966 року було внесено 14 тис. цнт. мінеральних і органічних добрив — у 14 разів більше, ніж у 1953 році.

За роки семирічки проведено ряд інших заходів, спрямованих на дальше піднесення артільного господарства. Переглянуто структуру посівних площ, проведено дренаж на площі 800 га, висіваються тільки високоврожайні сорти зернових.

Відрадні зрушення є і в тваринництві. Поголів’я великої рогатої худоби за останні 1956—1966 рр. зросло вчетверо і становило 1142 голів. В розрахунку на кожні 100 га сільськогосподарських угідь у 1966 році одержано по 45,6 цнт м’яса, 564,2 цнт молока. Грошові доходи в цілому зросли до 575 тис. крб. (в 1953 році вони становили 72 тис. карбованців).

Всі трудівники артілі подають взірець творчої праці. Кожен колгоспник бореться за честь своєї бригади, ланки, ферми. В колгоспі виросло багато передовиків, які своєю невтомною працею множать громадські багатства. Ланкову С. В. Запотічну за вирощення високих урожаїв цукрових буряків нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Її ім’я, як і інших трудівників — С. Звізло, О. Черник, О. Ковтун, Н. Бей — відоме далеко за межами району. Серед тваринників особливо відзначились доярки — комуністки Євгенія Онишкевич, Софія Грабовська, Дарія Бокало, які надоїли в 1966 році по 3,5 тис. кг молока від кожної фуражної корови. За свій труд вони одержують належну винагороду. Порівняно з 1953 роком оплата праці зросла в 7 разів, а натуральна — вдвоє. З 1 липня 1966 року в артілі введено гарантовану оплату праці, що є надійною основою підвищення продуктивності праці, одержання високих врожаїв. Люди знають, що за кожний надплановий центнер вони матимуть додаткову оплату. Вартість людино-дня у 1966 році доведена в артілі до 2,8—3 карбованців.

З кожним роком поліпшується добробут трудящих. Підтвердженням цього є зростання купівельної спроможності. Якщо в 1963 році мешканцям міста було продано промислових і продовольчих товарів на суму 2 млн. 353 тис. крб., то в 1966 році на 2 млн. 983 тис. крб. Збільшуються вклади у місцевій ощадній касі. В 1950 році сума трудових заощаджень становила 75 тис. крб., а на кінець 1966 року — 396 тис. крб. (тобто підвищилась більше як у чотири рази).

В 479 будинках є радіоточки, 295 телевізорів, понад 300 радіоприймачів. Кожна сім’я передплачує по кілька періодичних видань.

За роки Радянської влади проведено велику роботу по поліпшенню житлово-побутових умов населення. Місто повністю електрифіковане. В 1959 році розпочалась газифікація міста. На початок 1966 року в Комарному вже налічувалося 405 абонентів. Споживання газу зростає рік у рік. Якщо в 1961 році місто одержало 1 млн. 265 тис. кубометрів, то в 1966 — 1 млн. 550 тис. кубометрів. За 6 років спожито 8 млн. 930 тис. кубометрів голубого палива. Серед робітників Комарнівської газової дільниці багато ударників комуністичної праці.

В 1961 році у місті було створено побутовий комбінат, у якому розміщено ательє мод 2-го розряду, шевську майстерню, фотографію, майстерню по ремонту меблів, прокатний пункт побутових речей, майстерню по ремонту годинників. Побутовому комбінату підпорядковані також шевська і кравецька майстерні сіл Підзвіринця, Переможного, Грімного, Бучал і Тершакова. Робітники шевської майстерні Комарного в 1966 році виконали понад 4 тис. замовлень. Планове завдання було перевершено на 48,9 проц. Ательє мод у 1966 році виконало 1379 замовлень. Планове завдання перевиконано на 18 проц. Вагомий вклад внесли в цю справу кравці Й. М. Пеленський, Г. І. Сех, M. І. Лев, закройїцик M. С. Кос.

До 1939 року у Комарному не було ні поліклініки, ні лікарні, а працювало лише З приватних лікарі. Тому й не дивно, що понад 30 проц. дітей тут хворіли на туберкульоз. Не переводились у місті і пошесті: віспа, малярія, черевний тиф, від яких помирало багато людей.

Високі ціни на медикаменти призводили до розорення трудящих і навіть до трагічних випадків. Мешканцям міста і навколишніх сіл добре відома страхітлива подія, яка сталася за часів панської Польщі у Комарному. Селянин з села Зашкович, рятуючи свою дружину від смерті, мусив був продавати клаптик за клаптиком землю, щоб оплатити послуги лікаря і купити медикаменти. Лікар Бляуер обіцяв, що вилікує хвору, вимагаючи при цьому все нових і нових подачок. І ось селянин прийшов до лікаря востаннє, ніби за рецептом, не кажучи, що дружина померла. Лікар знов обіцяв допомогти, але вимагав оплати. Селянин, доведений до відчаю, схопив сокиру і зарубав Бляуера на місці. Ось до яких наслідків призводило тодішнє лікування.

Тепер у Комарному є поліклініка, що має 10 кабінетів, лікарня на 75 місць, З лабораторії. В них працюють 14 лікарів, 38 чол. середнього медичного персоналу. Віртуозом своєї справи є хірург Й. Г. Кузяків. який за 17 років своєї трудової діяльності зробив понад 5 тис. операцій. Він одним із перших на Львівщині почав оперувати легені. Зроблені ним складні операції — результат багатьох років щоденної наполегливої та сумлінної праці, невтомних пошуків, безсонних ночей, годин роздумів, сотень копітких досліджень. Заслуженим авторитетом користується також хірург В. П. Паньків.

З кожним роком зростають асигнування на охорону здоров’я. Якщо у 1961 році Комарнівській лікарні і поліклініці було виділено понад 113 тис. крб., то в 1962 році 135 тис. крб., в 1966 році — понад 160 тис. карбованців.

За роки Радянської влади змінилось культурне обличчя міста. Тут діє середня школа. В ній у 1947 році відбувся перший випуск, 23 учні одержали атестати зрілості. Після закінчення школи більшість випускників вступила в вищі учбові заклади. 17 із них стали вчителями і працюють нині на ниві народної освіти. За післявоєнні роки (1947—1966 рр.) середню школу закінчили 754 чол. З них понад 150 вже здобули вищу освіту — стали педагогами, лікарями тощо.

8 вихованців школи працюють у наукових закладах республіки: Б. І. Зозуляк — викладач математики у Дрогобицькому педагогічному інституті, Р. В. Слонівський— доцент Львівського політехнічного інституту, P. М. Оленич захистив кандидатську дисертацію і працює на кафедрі класичної філології Львівського державного університету.

Тепер у школі налічується понад 740 учнів, у т. ч. 90 вихованців дитячого будинку, є групи продовженого дня. Працюють тут 38 учителів. Школа має гуртожиток на 30 місць, їдальню і буфет. Понад 15 років діє школа робітничої молоді. В 1952 році перша група випускників одержала атестати зрілості. Всього закінчили цю школу 238 чоловік.

За багаторічну сумлінну роботу в школі багато вчителів удостоєно урядових нагород. Мешканці міста глибоко шанують О. Зозуляка, Заслуженого вчителя школи Української РСР, який працював на ниві народної освіти 50 років. Він удостоєний ордена Леніна. Понад 500 юнакам і дівчатам дала путівки в життя заслужена вчителька школи Української РСР Л. М. Кривенченко. Понад 25 років присвятила педагогічній роботі С. О. Скомарівська.

В місті працюють дитячий садок і ясла, в яких виховується понад 70 дітей. Змістовну і цікаву роботу проводить Будинок піонерів. Тут працює 4 гуртки, в роботі яких бере участь понад 120 піонерів.

Як тільки закінчилась війна, зразу ж було налагоджено роботу Будинку культури, який під керівництвом міської партійної організації перетворився на справжнє вогнище культури. У ньому працюють 8 гуртків художньої самодіяльності, агіткультбригада, курси крою та шиття. Завжди цікава і змістовна програма концертів агіткультбригади, яка під керівництвом M. Т. Михайлишина в 1966 році 48 разів виступала перед трудящими міста і сіл Городоцького району і дістала високу оцінку на обласному огляді.

При Будинку культури працює кабінет політичної освіти на громадських засадах. Він став справжнім центром політичного навчання комуністів і безпартійного активу. Тут діють початкова школа політичної освіти і школа з основ марксизму-ленінізму, в яких понад 40 комуністів і безпартійних підвищують свій ідейно-теоретичний рівень.

Велику роботу провадить Комарнівська міськрада, яка складається з 50 депутатів. Добре налагоджена робота в постійно діючих комісіях, зокрема соціалістичної законності, яка проводить значну роботу з виборцями. Організовуються вечори запитань і відповідей на юридичні теми, вечори повноліття. Спираючись на громадськість міста, комісія веде рішучу боротьбу з п’яницями, хуліганами, дармоїдами.

Корисну справу робить комісія по охороні здоров’я. Добре налагоджена діяльність комісії торгівлі і громадського харчування.

Старовинне місто вступає в період, який по праву можна вважати його другим народженням. Немає сумніву, що в найближчі роки трудівники міста досягнуть ще більших перемог у господарському і культурному будівництві.

Джерело: «Історії міст і сіл Української РСР». 1968 р.
Автор: Л. П. Бобак, В. В. Грабовецький

Оцінка: 0

Історія міста Комарно:
Комарне «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 1
Історія найближчих населених пунктів:
Рудки «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 2
Рудки «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 1
Щирець «Історії міст і сіл Української РСР»
Велика Горожанка «Історії міст і сіл Української РСР»
Градівка «Історії міст і сіл Української РСР»
Великий Любінь «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 2
Великий Любінь «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 1
Городок «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 2
Городок «Історії міст і сіл Української РСР». Частина 1
WyIyNzg2MjYiLCIyODQ1MjYiLCIyNzgzODIiLCIyNzgzODEiLCIyODU3NTEiLCIyNzg2MzUiLCIyNzg2MzAiLCIyNzg2MzEiLCIyODY2OTEiLCIyODY2OTIiLCIyNzgzNzciLCIyNzgzNzYiLCIxMjczMiIsIjI4NTUyMSIsIjI3ODYyNCIsIjI4NTc1MyIsIjI3ODYyOCIsIjI3OTUwMSIsIjI4NjY5NyIsIjI3ODYzMyIsIjI4NTc1NCIsIjI4NDUyNSIsIjI4NjY5NSIsIjI4NTc1NiIsIjI4NDgzOCIsIjI4NDUyOSIsIjI4ODg5NyIsIjIwMzA1OCIsIjI4NDUyOCIsIjI4NjY5NiIsIjI4ODkxMCIsIjg0MjIiLCI4NDI0IiwiMjc5MjM3IiwiMjc5MjM4IiwiMTE3MzkiLCIyNzc1MzQiLCIyNzc1MzMiLCIyNzc1MzIiLCIyNzc1MzEiLCIyNzc1MzAiLCI5MzM1IiwiMjg4OTA0IiwiMjg0NTI3IiwiMjc5NTQ5IiwiMjg4NTkwIiwiNjY0OSIsIjMxNTMyIiwiMjg2Njc3IiwiMjg2Njc4IiwiMjg4OTEzIiwiMjg0ODk1IiwiMjg2Njk0IiwiMjc5NDkyIiwiMjg0ODg1IiwiMjg0ODM5IiwiMjg0ODQyIiwiMjg4ODcxIiwiMjg4ODcyIiwiMjg4NTk3IiwiMjc5NTY0IiwiMjc5NTYzIiwiMjg4NTg3IiwiMjg4OTA2IiwiMjg4MzI4IiwiMjg4MzI5IiwiMjg4MzMwIiwiMjgyNDUwIiwiMjc3NTQxIiwiMjc3NTQwIiwiMjg1NDEwIiwiMjg0NzIwIiwiMjg1NzUyIiwiMTMzODYiLCIyODI0NDciLCIyODg1ODYiLCIyNzk1NTQiLCIyODg0NDciLCIyODg5MTIiLCIyODQ4OTMiLCIyODQ4OTAiLCIyODI0NDYiLCIyODc5MjQiLCIyODg1ODUiLCIyODgzMjUiLCIyODI0NDUiLCIyODI0NDQiLCIyODQ4NjciLCIyNzk1NTIiLCIyODg5MDkiLCIyODI0NDkiLCIyNzk1NzAiLCIyNzk1NjkiLCIyODQzOTkiLCIyODQ4NjAiLCIyODg5MDgiLCIyODg1ODIiLCIyODgyOTgiLCIyODgzMjIiLCIyODc5MjYiLCIyODg5MDEiLCIyODc5MjMiLCIyODQzOTciLCIyODI0NDgiLCIyODc5MTMiLCIyODg5MTEiLCIyODc5MjIiLCIyODQzOTgiLCIyODgzMjQiLCIyODUzNzMiLCIyODQxOTkiLCIyODgzMjMiLCIyNzc3ODEiLCIyODgzMTkiLCIyODQyMDQiLCIyODgzMDIiLCIyODQ4ODEiLCIyODQ4ODMiLCIyODY3MDMiLCIyODY3MDQiLCIyODgzMjEiLCIyODg2MTciLCIyODQzOTMiLCIyODc5MjEiLCIyODg2MTEiLCIyODg2MTIiLCIyNzc3ODAiLCIyNzc3NzciLCIyNzc3ODIiLCIyNzc3NzYiLCIyODc5NDgiLCIxMjM5NDgiLCIxMjM5NDkiLCIxMjM5NTEiLCIxMjM5NTIiLCIyODU0MTEiLCIyODc5NTQiLCIyODg2MTQiLCIyODQyMDMiLCIyODc5MjkiLCIyODc5NTEiLCIyODQzOTYiLCIyODg2MTYiLCIyODc5NTYiLCIyNzc3NzkiLCIyODc5MjUiLCIyODQyMDIiLCIyODg2MTUiLCIyODc5NDYiLCIyNzc3ODMiLCIyODQyMDAiLCIyODc5MzAiLCIyODM0OTMiLCIyODM0OTQiLCIyODQyMDEiLCIyODYxMDMiLCIyODc4OTYiLCIyODYwOTciLCIyODYxMDIiLCIyMzI2OSIsIjIzMjcwIiwiMjMyNzEiLCIyMzI3MyIsIjI4ODYxOCIsIjI4NjA5OCIsIjI3Nzc3OCIsIjI4NjEwMSIsIjI4Nzk0NyIsIjI4NzkyMCIsIjI4NzkxOCIsIjI4NjA5OSIsIjI4NTc1OSIsIjI4NzkxOSIsIjI4Nzk0OSIsIjI3Nzc3MiIsIjI4Nzk0NCIsIjI4Nzk0NSIsIjI4NjA5NSIsIjk4OCIsIjMyODUiLCIxNDYzIiwiMTIyMjg5IiwiMTIyMzA1IiwiMTIyMzA2IiwiMjg2MDk2IiwiMjc3NzY5IiwiMjc3NzY4IiwiMjg3OTUzIiwiNzU4MzkiLCIyNzc3NzEiLCIyNzc3NzMiLCIyNzc3NzUiLCIzMTA5IiwiMjc3Nzc0IiwiMzEwMSIsIjMxMDIiLCIzMTAzIiwiMzEwNCIsIjY2OTgiLCIxOTY5MjYiLCIxOTY2NjQiLCIxOTY2NjciLCIxOTY4ODEiLCIxMTA3NiIsIjEyMjg0NyIsIjgzNTMiLCIxMDMzMSIsIjE2NDQ1IiwiMTIzOTg1IiwiMjM1MzkiLCIxMDM0MzMiLCIyNTQ3MzMiLCIxMDgxNSIsIjEzMjg5IiwiNjYyOTQiLCIxNzc0NyIsIjc4NjUwIiwiMTAwMDQwIiwiMTkyMjU1IiwiMjA5MzM2IiwiMjcyNjU1IiwiMzIyNjQ4IiwiMzUyNTg5IiwiMjE3NjQ4IiwiNTgzNiIsIjY1MDYiLCIyMjMxMyIsIjE5MzY1IiwiMTkxODUiLCIxOTQwOCIsIjIzNDI3IiwiMzEyOTMiLCIzMjM4MyIsIjYzNTQyIiwiMzM2MjYiLCIzMzYyNyIsIjYxNjE1IiwiMjAzNyIsIjcxMzIiLCI5OTg0IiwiMjAzOSIsIjMxNzAiLCIzMTcyIiwiMzE3MyIsIjE5OTE0IiwiNzkzNzciLCI4NzQiLCIzOTQ1NiIsIjE1MDY2NiIsIjE5NTY5IiwiMTk1NzAiLCIxOTU3MSIsIjY1OTAxIiwiMzEyMDIzIiwiNzg5IiwiODkyIiwiOTI2IiwiNzU2IiwiODA3IiwiODgwIiwiODkxIiwiMTY3ODQ4IiwiMTQ0MiIsIjI4NDI1OSIsIjI4NDI1MSIsIjU1MDIiLCIzMTAzNjkiLCIxNTM3ODEiLCIyNjYwIiwiMjEzNTc4IiwiMjI5OCIsIjI3IiwiNDkiLCI5MSIsIjIwNiIsIjMyODkiLCIxMjAzMjYiLCI1MzE0IiwiMTU3OSIsIjI1ODI0MiIsIjI3Mjk0NCIsIjMzODkzIiwiMjc2NTc3IiwiMzI5MSIsIjM2NzQzIiwiOTI1NDkiLCIxMjIwMjUiLCIyNzU3NjIiLCIxODcxOCIsIjI3MjY0OCIsIjI3MjY0OSIsIjQ0NTkiLCIyNzY1NzUiLCIyNzI5MzEiLCIyNzI5MzQiLCIyNzI5MzUiLCIyNzY1NjUiLCIyNzY1NzYiLCIyNzU0NjgiLCIyOTI4NyIsIjI3MjM1MSIsIjI3NjU3OSIsIjY4NjMiLCIyNzU3MDUiLCIyNzI5NDMiLCIxMzgyMyIsIjEzOTI4IiwiMjc2NTc4IiwiMjc1NzY0IiwiMjcyMzUyIiwiMjcyMzQ0IiwiMjcxMzMxIiwiMjc2MjkzIiwiMjc2MjkyIiwiMjcxMjYzIiwiMjcxMzI5IiwiMzAwNyIsIjMwNTciLCIyNzI5OTIiLCI1MzcxIiwiODMzMSIsIjgzMzIiLCI4MzQyIiwiMjcxODMxIiwiMjcyMjY3IiwiMjcxNzU1IiwiMjcyMzAyIiwiMjc2Mjk4IiwiMjcyMzU1IiwiNjUyOTUiLCIyNzIzNTMiLCIyNzI5NjgiLCI2Mzg5NyIsIjM0ODg2IiwiNjM4MTkiLCIyNzEzMjYiLCIyNzI5NjUiLCIyNzQ1MDQiLCIyNzQ1MDUiLCIyNzY1NDgiLCIyNzY1NDYiLCIzNDg0NyIsIjI3NjU1NiIsIjI3MjYzMyIsIjI3MjYzNCIsIjI3MjYzNSIsIjI3MzI0OSIsIjI3Mjk5MyIsIjI3MjY0NSIsIjI3NjI3MyIsIjI3MzIyMSIsIjI3MzIyMiIsIjI3MzExMiIsIjI3MzI1MCIsIjI3MjY0NCIsIjI3NjIzNiIsIjI3MzcxNCIsIjI3MjY0MyIsIjI3NzQyNyIsIjI3NzQyNiIsIjI3NzQyNSIsIjI3NzQyNCIsIjI3NzQyMyIsIjI3MzE1OCIsIjI3MzE1OSIsIjI3NjI5NyIsIjI3MzcxOSIsIjI3NTQzIiwiMjczMzkwIiwiMjczMzg3IiwiMjczNTk0IiwiMjczNzA1IiwiMjczNzE2IiwiMjczMjU3IiwiMjczMjU4IiwiMjczNzI0IiwiMjczNzIxIiwiMjczNzIwIiwiMjc2MDI1IiwiMjczNzEyIiwiNDYzIiwiNjgzNiIsIjgzNjkiLCIxNDEwNiIsIjE0MTA3IiwiMTQxMTAiLCIxNDExMSIsIjE0MTEyIiwiMjc2MDI2IiwiMjc1NzcyIiwiMjc1NzcxIiwiMjc1MjkwIiwiMjc1MzA0IiwiMjc2MDI0IiwiMjc2MDIzIiwiMTQ4MiIsIjE0ODMiLCIxNDg0IiwiMTQ4NSIsIjE0ODYiLCIxNDg3IiwiMjkwMCIsIjc3NjgzIiwiMjc2MDIwIiwiMjc0NTA3IiwiMjc0NTA2IiwiMjc1Mjk1IiwiMjc1Mjg2IiwiMjcxMzU0IiwiNTI0MiIsIjUyNDUiLCI1MjQ2IiwiMjc1MzAzIiwiMjcxNTMiLCIyNzEzNDciLCIyNzU0MzEiLCIyNzU0MjkiLCIyNzEzNTUiLCIyNzEzNTAiLCIyNzU0MjYiLCIyNzUyMDMiLCIyNzU0NTYiLCIyNzU0NjUiLCIyNzU0NjQiLCIyNzMxOTgiLCIyNzU0NjMiLCIyOTIyNzIiLCI4MDU0IiwiMjczMTk2IiwiMjkwOTM1IiwiMzI4Nzk4IiwiMjkwOTEzIiwiMjkwOTE2IiwiMjkyNTYzIiwiMjkxNTEyIiwiMjg5NTg1IiwiMjg5NTg2IiwiMjkyNTY1IiwiMjkxNTExIiwiMjkxMjIxIiwiMjkxMjIyIiwiMjkyNTYwIiwiMjkyNTYyIiwiMjkxNTEwIiwiMjkyNTYxIiwiMjkxNTI2IiwiMjkxNTA4IiwiMjkxNTIwIiwiMjkxMTYyIiwiMjkxMTYzIiwiMjkxMTY0IiwiMTI0NjAiLCIxMjQ2MSIsIjEyNDYyIiwiMTI0NjMiLCIxMjQ2NCIsIjEyNDY1IiwiMTI0NjYiLCIxMjQ2NyIsIjEyNDY4IiwiMTI0NjkiLCIyOTIyNzUiLCIyOTIyNzYiLCIyOTI1NTYiLCIyOTA5NTciLCIyOTA5NTgiLCIyOTE1MDkiLCIyOTE1MTkiLCIyOTE5OTUiLCIyOTI1NjQiLCIyOTI1NTciLCIyOTA5NjMiLCIyOTM5NzciLCIyOTI1NTMiLCIyOTI1NTQiLCIyOTE1MTciLCIyOTE1MTgiLCIyOTE5OTYiLCIyOTE5OTciLCIyOTEwNDQiLCIyOTEwNDUiLCIyOTM5NzgiLCI2Nzc3MCIsIjI5MTk5OCIsIjI5MTUyNCIsIjI4OTU5OSIsIjI4OTQyOCIsIjI5MTk5MSIsIjI5MTk5MiIsIjI4OTU5OCIsIjI5MjAwMCIsIjI5MTk5OSIsIjI5MDc4NiIsIjI5MDc4NyIsIjI5Mzk3NiIsIjI4OTYwNCIsIjI4OTU5NiIsIjI4OTU5NyIsIjI4OTQxNyIsIjI4OTQxOCIsIjI4OTYwMiIsIjI4OTQyNCIsIjI4OTYwMyIsIjI1MjE1IiwiMjkwNTA4IiwiMjg5MTQ4IiwiMjg5MTQ5IiwiMjg5MTUwIiwiMjg5MTUxIiwiMjg5MTUyIiwiMjkzOTc0IiwiMjkzOTc1IiwiMjg5NjAxIiwiMjg5NjAwIiwiMjg5NDI2IiwiMjkzOTc5IiwiMjkyMjczIiwiMjkwNTE5IiwiMjkwNTIwIiwiMjkwNTE4IiwiMjkyMjc0IiwiMjkxNTMwIiwiMjkxNTMxIiwiMjkxNTMyIiwiMjg5NDI3IiwiMjkwNzgzIiwiMjkyODcyIiwiMTMxMDQiLCIxMzExNSIsIjEzMTE3IiwiMjkxMDM1IiwiMjkxMDM3IiwiMjkxMDM5IiwiMjkxMDQwIiwiMjkxMDQxIiwiMjkxOTg0IiwiMjkxOTg1IiwiMjkxMDM4IiwiMjkzNzI2IiwiMjkzNzI3IiwiMjkzNzI4IiwiMjkyODY4IiwiMjkyODY0IiwiMjg5NDEwIiwiMjkzNzQzIiwiMjkzNzQ0IiwiMjkwNzgxIiwiMjkwNzgyIiwiMjkzNzM0IiwiMjkzNzM1IiwiMjkyODY3IiwiMjkyMjcwIiwiMzQxMzkiLCIyOTI4NjkiLCIyODk0MTMiLCIyOTM5NjkiLCIyOTM5NzAiLCIyODk0MTIiLCIyOTI4NzMiLCIyODk0MTQiLCIyODk0MDkiLCIyOTIyNjYiLCIyOTMxNTUiLCIyOTMxNTYiLCIyOTIyNjciLCIyOTI4NTkiLCIyOTI4NjAiLCIzNzI4OSIsIjExMjg0Il1fIyRfU0VHSCskJCRhNGJhZDJhMTFiNWU2NGJhZGVjYWUxMWJkMTNhNmMzZg==